Продуктивність праці - формула розрахунку. Середня продуктивність праці, формула

Продуктивність праці є універсальним критерієм, що характеризує ефективність витрат робочої сили в матеріальному виробництві. Його універсальність полягає в відразу в двох сферах його використання як інструменту: приватної - відносно індивідуального виробництва співробітником, цехом, підприємством, і суспільного, що стосується регіону, країни, або навіть групи країн.

Слід визнати, що цей показник є дійсно корисним економічним індикатором, що демонструє базовий критерій ефективності виробництва, що визначає, скажімо, в самому окремому випадку, скільки продукції виготовить робітник за людино-годину (таким чином, саме критерієм рівня суспільного виробництва є економічна характеристика - продуктивність праці .)

Формула розрахунку її існує в декількох варіантах, по-різному враховують різні фактори, що впливають на виробництво. А їх безліч. Якщо говорити про розвиток підприємства, такими факторами стануть його автоматизація і підвищення якості продукції, зниження витрат і матеріаломісткості, прогресивні логістичні схеми та енергоефективність, податкова оптимізація, а також вдосконалення структури капіталу.

Російська економіка в системі міжнародної продуктивності праці

Рівень витрат живої праці в виробництві матеріальних благ характеризує технологічність суспільного виробництва. Цей показник є важливим критерієм економічного потенціалу країни. Росія за цим показником лідирує серед держав СНД, показавши його приріст з 1999 р по 2011 р на 60%. Втім, як свідчить статистика, таке зростання став можливим через те, що напередодні, в період з 1989 по 1998 рр., В країні системно знижувалася продуктивність праці. Формула розрахунку її динаміки, складена Світовим банком, показала, що за останнє десятиліття росіянам вдалося істотно підвищити конкурентоспроможність економіки країни. У 2010 році продуктивність праці в російській економіці склала 43% від рівня розвинених країн, що входять в Організацію економічного розвитку та співробітництва (куди входять 34 держави, у тому числі США, Канада і країни ЄС) і 75% від рівня країн, які нещодавно увійшли в це співтовариство.

Історична оцінка динаміки продуктивності праці

Цікавий аналіз динаміки продуктивності праці в Росії представив доктор економічних наук, голова Центру міжнародних економічних зіставлень Кудров Валентин Михайлович. Він порівнював продуктивність праці СРСР і США в різний час. Вчений вважає, що за Хрущова цей показник для Радянського Союзу був на рівні 35% від рівня США, а за Брежнєва (що всіляко замовчувалося) істотно знизився - до 27%. У теперішній же час, подолавши кризові явища, Росія знову вийшла на рівень даного співвідношення, навіть трохи перевершує «хрущовський».

Як вважає вчений, на шляху підвищення ефективності суспільного виробництва належить удосконалювати суспільний устрій, долаючи системні вогнища неефективності, пов`язані з:

- неефективною організацією праці-

- повним завантаженням застарілих виробничих мощностей-

- некваліфікованість персоналу-

- неадекватністю трудового законодавства викликам сучасності-

- застарілими технологіямі-

- бюрократичними барьерамі-

- недостатньою мотивацією персоналу-

- дефіцитом ринкових фінансових потоків.

Продуктивність праці як акцент сучасної економічної політики

Подальше зростання продуктивності праці економісти пов`язують з підвищенням технологічності виробництва. Екстенсивний шлях неактуальний. Виконавча влада, здійснюючи стратегічне планування економічного розвитку, безумовно повинна стежити за відповідністю макроекономічних показників ВВП і трудовими затратами на його виготовлення. Значимість проблеми підвищення продуктивності праці проявилася в державному плануванні відповідних заходів. У 2012 році Президентом Росії Володимиром Путіним був підписаний Указ № 596, який планує довгострокову економічну політику до 2018 року. У цьому документі йдеться і про підвищення продуктивності праці в російському народно-господарському комплексі в півтора рази, порівняно з рівнем 2011 року. Реалізувати цей задум, як прокоментував сам президент, вдасться лише шляхом здійснення інноваційних сценаріїв динамізації економіки. Причому в ключових галузях економіки слід вийти на рубіж чотириразового підвищення продуктивності праці!

Сутність підвищення продуктивності праці

Проблема сукупного зменшення виробничих витрат при скороченні в них питомої ваги живої праці є відмітною ознакою сучасних технологій. При цьому сам процес підвищення продуктивності праці не є прихованим, він візуалізується за допомогою збільшення обсягу продукції при забезпеченні високого рівня її якості: виробництво стає ефективніше. Останнє означає не тільки збільшення його обсягу, а й зменшення витрати на одиницю продукції-оптимізацію циклу звернення товаров- максимізацію норми прибутку.

Крім того, довготривалої тенденції поліпшення якості праці має супроводжувати підвищення його оплати (як мотиваційний фактор підвищення індивідуальних виробничих показників персоналом). На рівні виконавчої влади повинно постійно зіставлятися, як ефективність праці людини співвідноситься з його особистим добробутом. У прогресуючому суспільстві слід системно співвідносити соціальний статус людини з його трудовою активністю.

Продуктивність праці. Формула № 1

Очевидно, що управління процесом підвищення продуктивності праці має спиратися на методики її визначення та оцінювання. Плани щодо підвищення ефективності використання живої праці складаються за допомогою двох показників. Класично продуктивність праці визначається виходячи з виробітку, а також трудомісткості. Виробіток можна визначити як приватне, отримане від ділення обсягу виготовленої продукції (О) до витраченому на її виготовлення часу, підрахованому по витраченому живому праці (Т) (див. Формулу 1).

В = О / Т (1)

Трудомісткість - зворотна величина по відношенню до вироблення, т. Е. Вона показує, скільки часу повинен витрачати працівник на виготовлення продукції певної вартості (див. Формулу 2.).

W = Т / Q (2)

Слід також уточнити, що обсяг виготовленої продукції розраховують у вартісній (найбільш універсальною, поширеною), натуральної, умовно-натуральної та трудової формі.

У добувній промисловості переважає натуральна форма, в легкій промисловості - умовно-натуральна. Трудовий метод використовує методику, коли фактично витрачений час порівнюється з нормативним.

Зазвичай вироблення розраховується на умовних проміжках часу, наочно демонструють трудовитрати (человекодень, людиногодина). Втім, очевидно, що дана формула приближенна, якісна. Адже на практиці нелінійної функцією є продуктивність праці. Формула розрахунку як мінімум повинна залежати від кількості виробничих робітників (т. Е. Враховувати масштаб виробництва) і беспростойності виробництва.

Продуктивність праці: цейтнот екстенсивного розвитку

Досить специфічною є взаємозв`язок продуктивності праці і якості виробленої продукції. В даний час в російській промисловості переважає напівавтоматична організація виробництва. При такому положенні справ підвищення норм виробництва неминуче призведе робочого до збільшення «ручного труда». Остання обставина, якщо він недосвідчений, означає невиконання ним плану, а в разі наявності кваліфікації знизиться якість продукції.

Як можна екстенсивно наростити продуктивність праці? Формула розрахунку покаже: збільшивши тривалість робочого дня, (або перейшовши на шестиденний робочий тиждень). Рентабельність дійсно незначно підвищиться за рахунок того, що постійні витрати залишаться незмінними. Однак це в перспективі веде лише до одного - соціальної напруженості: «низи не хочуть, а верхи не можуть».

Продуктивність праці в невиробничих секторах економіки

Чи тільки у виробничій сфері слід визначати продуктивність праці? Економіка США, наприклад, демонструє тенденцію значного перевищення у ВВП частки послуг. Наприклад, в 2010 році частка американського матеріального виробництва у ВВП країни виявилася меншою 20%! Звідси стає очевидним, що продуктивність інженера, аналітика визначається іншими критеріями, відмінними від актуальних для промислового робітника. Для них актуальні показники кваліфікації у використанні спеціальних програм, доступу до довідкових даних. Також на їх продуктивність впливають компетентність керівництва і злагодженість робочого колективу.

Щодо ж управлінської ланки найважливішими критеріями є знання особливостей ввіреного підприємства і наявний досвід менеджера.

Продуктивність праці. Формула 2

Для більшої актуальності формули визначення продуктивності праці (П) введемо до її складу трудовитрати, а також фактор простою. Простий буде врахований через Кпр (коефіцієнт простою), який визначається як відношення часу фактичного простою до сукупного робочого часу. Вкладений в проізвозводство «ручна праця», витрачена трудовим колективом, буде виражений через Т1 - індивідуальні трудовитрати, що припадають на одного робітника, і Ч - кількість співробітників. Таким чином, нами отримана друга формула для визначення продуктивності праці (див. Формулу 3):

П = (О * (1 - Кпр)) / (Т1 * Ч) (3)

Втім, як ми вже згадали, комплексним і нелінійним поняттям є продуктивність праці. Формула її, як очевидно, залежить не тільки від людського фактора.

Формула продуктивності праці з урахуванням витрат

Саме комплексно представляється проблема доцільності інвестицій у виробництво - головний критерій ефективності економіки країни. Вона спирається на оцінку продуктивності праці, аналізуючи її різнобічно. Інвестор повинен заздалегідь орієнтуватися, які витрати спричинить в своєму виробничому циклі засноване ним підприємство. Тому для нього доцільно оцінити, які витрати він понесе на 1 рубль продукції. Відповідно, вищенаведена формула виявиться розширеної за рахунок віднесених до одиниці вартості продукції показників: КЗ (капітальних витрат) - ЕЗ (експлуатаційних витрат) - Р (витрат на ремонт) - ОТ (трудооплати) - Н (податків і обов`язкових платежів) - Др (інших що мають місце витрат (адміністративних, інших).

П = (О * (1 - Кпр)) / (З * Т1 * Ч) = (О * (1 - Кпр)) / ((КЗ + ЕЗ + Р + ОТ + Н + Др) * Т1 * Ч)

Стратегії менеджерів по підвищенню продуктивності праці

Розгляд досліджуваної нами економічної характеристики в контексті мікроекономіки передбачає багатофакторну середу. Провідним напрямком розвитку промисловості по праву вважають автоматизацію. Таким чином, недосконале виконувані працівниками функції контролю та управління цілеспрямовано переносять на спеціалізовані прилади і автоматичні пристрої.

Багато відомих менеджери, приступаючи до керівництва компанією, починають боротьбу за продуктивність праці з організаційних заходів: спрощення структури, скорочення працівників, які не справляються з виробничими нормами, відточування логістики, оптимізації бек-офісу. Ними також використовується оптимізація асортименту виробленої продукції за критерієм прибутковості.

Середня продуктивність праці

Досить рідко зустрічаються компанії та виробничі підприємства, що випускають асортимент продукції, що складається лише з одного виробу. При цьому очевидно, що кожна позиція асортименту продукції тягне різні витрати виробництва. Як при цьому визначається середня продуктивність праці? Формула, що визначає середню вироблення (В_з), Складається з суми добутків кількості виготовленої продукції по кожній позиції асортименту (O_i), Помноженої на відповідний перевідний коефіцієнт (K_i) (Див. Формулу 4):

В_з = Sigma- O_{i *} K_{i (4)}

Сам же коефіцієнт визначається таким чином:

- виявляється найменш трудомістка позиція ассортімента-

- трудомісткість будь-який інший його позиції ділиться на мінімальну трудомісткість. Це і є шуканий коефіцієнт.

Вищезазначена сума добутків прирівнює допомогою перекладних коефіцієнтів вироблення різнорідної продукції до вироблення однорідної, що володіє мінімальною трудомісткістю.

Висновок

Для досягнення сучасного рівня продуктивності праці, особливо інвесторам, слід враховувати безліч факторів: матеріальних, технічних, трудових, фінансових. Всі вони, ці фактори, повинні бути комплексно враховані менеджерами для створення стратегії дійсно перспективного та успішного виробництва.

Однак навіть при найкращій організації провідна роль у прогресі продуктивності праці на підприємстві належить трудовому колективу: виробничому і невиробничому персоналу. Саме цим людям краще за всіх видно невикористані можливості «свого» підприємства. Відповідно, їх слід зацікавити у партнерській співпраці з керівництвом компанії: відшукувати резерви для підвищення продуктивності праці: нарощувати обсяги виробництва, економити витрати, зменшувати трудомісткість.

Якщо на фактори виробництва персонал підприємства діє опосередковано - через менеджмент, то на резерви - безпосередньо. Що таке резерви? Відповімо коротко: це раціоналізаторська робота у двох напрямках: технічному й організаційному. Резерви, на відміну від факторів (що є стратегічною категорією) відображаються оперативніше і на більш коротких проміжках часу, їх використання демонструє тактику підвищення продуктивності праці підприємством.