Літак Іл-76МД-90А: технічні характеристики і фото

Важкі транспортні літаки - вироби подвійного призначення. Потрібні вони і народному господарству, і армії, а буває, що виконання гуманітарних операцій без них неможливо. Важко сьогодні собі уявити допомогу далекій країні, що стала жертвою стихії (землетруси, повені або виверження вулкана) без величезного літаючого госпіталю або повітряного корабля, що має можливість за лічені години доставити десятки тонн продовольства, обладнання та медикаментів. Та й самих рятувальників теж потрібно привезти разом зі спецтехнікою. Таким кораблем в наш час став Іл-76МД-90А, «молодший брат» «сімдесят шостого», який вже встиг побачити різні континенти. Але в першу чергу ці літаки створювалися для військових цілей.

Прототип

Так склалося в СРСР, що більшу частину транспортних літаків проектувало конструкторське бюро О. К. Антонова. Колектив цей створив безліч дуже вдалих і надійних повітряних суден, які стали «робочими конячками» «Аерофлоту» і ВВС, в їх числі є чемпіони за розмірами і вантажопідйомністю. Але наприкінці шістдесятих років, в силу змін, що відбуваються у світовій політиці, виникла потреба в коштах доставки великої кількості техніки та людей на далекі відстані. Мало того, робити це потрібно швидко. Гвинтові «Антонові» як і раніше несли основне навантаження при реалізації десантних операцій, але Міністерство оборони поставило завдання по створенню великотоннажного реактивного літака. Доручили проект конструкторському бюро ім. С. В. Ільюшина. Так на початку 70-х з`явився цей стрімкий і красивий гігант - Іл-76.

«Старшенький» і його брати

Машина вдалася настільки, що на її базі були побудовані різні модифікації (числом більше двох десятків) самого різного призначення: від звичайних транспортників до літаючих тренувальних космічних центрів. Медичний варіант «Скальпель МТ» вміщує в себе операційну, реанімацію і інші відділення інтенсивної терапії. А-50 - наша відповідь «АВАКС», він здатний на тривалі рейси уздовж рубежів, в ході яких літак проводить розвідку тактичної і стратегічної обстановки в широкій прикордонній зоні. Надсекретний А-60 - носій лазерного променевої зброї. Є варіант літаючого танкера. Створені та полярний, та пожежний варіанти. Іл-76 пізнаваний, його неможливо переплутати ні з яким іншим літаком, його чекають ті, хто в біді, а недоброзичливці нашої країни знають, що якщо в небі з`явилися «Кандиди» (так їх класифікували авіаційні фахівці НАТО, слово означає «щирий», або «прямодушним»), то справа набуває серйозного характеру. Такому силачу і справді різні хитрощі ні до чого.

Кожен раз модифікації стосувалися поновлення авіоніки, збільшення потужності силової установки, застосування додаткового обладнання. Остання і найглибша з них отримала індекс Іл-76МД-90А. Характеристики цього літака цілком відповідають новітнім вимогам щодо економічності, шуму, екологічності та безпеки, а зовні його важко відрізнити від прототипу, який опинився концептуально настільки вдалим, що, очевидно, цьому літальному апарату має бути довга небесна доля.

Перша викочування на випробувальний аеродром літака нової модифікації відбулася в 2011 році. Спочатку його назва відповідала номером «вироби», і звучало як «Іл-476». Іл-76МД-90А з`явився дещо пізніше, у вересні 2012 р, коли по-військовому світло-сірий випробувальний зразок піднявся в повітря з ВПП заводського льотного поля під Ульяновському.

Головні зовнішні відмінності

Літаки модифікації ІЛ-76МД в перші пострадянські роки будували на Ташкентському авіазаводі ім. В. Чкалова, проте економічні труднощі, що заважають розвитку узбецького машинобудування, спонукали російських замовників шукати виробничі потужності в своїй країні. Їх знайшли в Ульяновську, на заводі «Авіастар».

Зміни в конструкції, незважаючи на зовнішню схожість з попередньою моделлю, відбулися досить серйозні. Фахівець відразу відрізнить Іл-76МД-90А по новому подовженому крилу. Шасі також зазнали модифікацію, вони розраховані на 60 тонн корисного навантаження плюс вага самого літака, заправленого паливом, до того ж, вони спроектовані з урахуванням серйозного запасу міцності. Вимоги високі, так як одним із заданих технічних умов було створення можливості експлуатації транспортника не тільки на бетонних, але й на ґрунтових злітно-посадкових смугах.

Фюзеляж, включаючи скління пілотської і штурманської кабін, залишився практично без зовнішніх змін. Інша справа - обладнання, приховане під обшивкою.

Двигуни

В першу чергу економічність авіаційної техніки залежить від двигуна. Літак Іл-76МД-90А оснащений чотирма турбореактивними ПС-90А-76 (на честь яких і отримав свої додаткові індекси в назві), що створюють тягу 14,5 тис. Кгс. У турборежимі вона може досягати і 16 тонн, але в цьому випадку витрату палива при зльоті істотно збільшиться. У режимі польоту з крейсерською швидкістю достатньо і 3300 кгс, а при посадковому гальмуванні може створюватися реверсивна тяга величиною 3600 кгс. Витрата гасу зменшений в порівнянні з попередньою моделлю на 12% і становить в питомій вираженні 0,59 кг / кгс * год. Завдяки новій силовій установці вдалося основні параметри привести у відповідність з міжнародними екологічними й економічними нормами літак Іл-76МД-90А. Характеристики літального апарату укладаються в стандарти ICAO.

Більше сотні тисяч літрів авіаційного гасу вміщають паливні баки.

Устаткування вантажного відсіку

Швидкість доставки вантажу будь-якого призначення, військового або цивільного, залежить не тільки від того, наскільки швидко літак летить, а й від можливостей їх оперативної завантаження і вивантаження після приземлення. Вантажна кабіна Іл-76МД- 90А обладнана двома лебідками, розвиваючими зусилля до 3 т, за допомогою яких в неї можна заводити несамохідну техніку. Будь-який предмет масою до десяти тонн піднімається за допомогою чотирьох тельферів. Рампа змінного кута нахилу забезпечить візит більш великих вантажів, до тридцяти тонн. Якщо доставляється техніка з ходовою частиною гусеничного типу, то її плавному ходу сприяють подтрапнікі. Є також можливість встановлення чотирьох роликових монорейкових доріжок, які застосовуються для десантування або навантаження морських або авіаподдонов і контейнерів.

Вантажна кабіна

Парашутне десантування здійснюється через апарель, причому Іл-76МД-90А може - в залежності від варіанту оснащення - мати одно- або двопалубну компоновку. Правда, можливість стрибків одночасно з двох рівнів зазвичай не використовується з причини високого ризику надмірного зближення парашутистів і вантажів. Однопалубний варіант передбачає викидання особового складу в кількості до 145 осіб (десантників в повному викладенні - 126), двопалубний - до 225. Повітряний шпиталь може брати на борт 114 поранених.

Для перевезення людей в салоні встановлюються бортові і центральні сидіння.

При переобладнанні в літаючу протипожежну машину у вантажному відсіку встановлюються ємності для води або спеціальних вогнегасних складів.

Пілотська кабіна

Робочий простір екіпажу, вдало пророблена для попередніх моделей, ще більш вдосконалено в ергономіці Іл-76МД-90А. Фото пілотської кабіни демонструють рідкокристалічні дисплеї (їх вісім), що прийшли на зміну стрілочних приладах - «будильникам». Пульти управління з джойстикового рукоятками мають висоінтеллектуальную функціональну наповненість. Традиційне вдале скління, що забезпечує прекрасний огляд для пілотів і штурмана, у світлий час доби доповнюється ефектом «прозорою кабіни», що полегшує управління в умовах обмеженої видимості або при повному її відсутності. Всі ці функції підтримуються пілотажно-навігаційним комплексом «Купол-III-76М».

«Купол»

Сучасні навігаційні прилади взяли на себе багато функцій, які раніше виконували штурмани і пілоти. Планування польоту, прокладка курсу, розрахунок витрати палива та інші операції на літаку Іл-76МД-90А виконуються автоматично. Але це не все. Комплекс «Купол» коригує дані про місцезнаходження повітряного судна, управляє заходом на посадку (якщо аеропорт має обладнання, відповідне другої категорії ICAO) і навіть оцінює метеорологічну обстановку, видаючи екіпажу рекомендації щодо оптимізації процесу пілотування. Система також попереджає про летять на близьких і зустрічних курсах авіаційних апаратах, застерігаючи від можливої небезпеки зіткнення. Безцінна допомога «Купола» при проведенні десантування, особливо при відсутності візуального контролю.

Технічні дані

Іл-76МД-90А, фото якого вражає розмірами в порівнянні з автомобілем або іншим літаком, злітає з дивно короткої смуги. Йому достатньо всього 1,7 км. Вибіг при посадці можна зменшити до 960 м за рахунок роботи двигунів в реверсивному режимі. Швидкість в польоті може досягати 800 км / год. Безпосадочна дальність залежить від маси вантажу. Вага в 50 тонн транспортник може доставити на 5 тис. Кілометрів, а 20 тонн - на 8,5 тис. Км.

Тепер про розміри, якими володіє літак Іл-76МД-90А. Технічні характеристики відповідають габаритам: діаметр перетину фюзеляжу по мідельшпангоуту становить приблизно 5 метрів, довжина повітряного судна - 46,6 м, розмах площин - 50 м, висота (з шасі) - близько 15 метрів.

Шасі

Вражають і шасі, здатні витримати до 210 тонн (саме стільки може важити літак Іл-76МД-90А). Фото, зроблені з землі під час зльоту, дозволяють судити про їх загальної конструкції і тому витонченості, з яким вони укладаються в ніші, розташовані по бічних напливів фюзеляжу. Стійок п`ять: одна носова і чотири основних. На кожній з них - значних розмірів колеса-пневматики, розташовані рядно, по чотири на осі. Конструкція шасі загалом і в цілому повторює технічні рішення Іла-76 за винятком того, що збільшилася навантаження, пов`язане із зростанням корисної ваги і палива, а також можливість експлуатації з проблемних аеродромів зажадала посилення всіх елементів.

Перспективи

Важка авіаційна техніка і в силу своєї високої вартості, і з причини специфіки її застосування, як правило, не виробляється в гігантських кількостях. Однак літаковий парк, який дістався ВПС Росії від СРСР, поступово вичерпує свій моторесурс. Звичайний термін експлуатації для цього типу повітряних суден становить три десятиліття, тому керівництву зацікавлених відомств саме час задуматися про те, скільки буде потрібно літаків Іл-76МД-90А. Характеристики цього транспортника цілком задовольняють вимогам і Міністерства оборони, і МНС, і «Аерофлоту», причому навіть з урахуванням перспективи. Серійне виробництво почалося в 2012 році, побудовано три екземпляри. Якщо початкова потреба оцінювалася кількістю 38 літаків, то на момент запуску серії вона зросла до півсотні, а потім досягла ста штук різних модифікацій (до 2020 року). Також оборонне відомство виявило зацікавленість в спеціальному борту дальньої розвідки радіолокації на базі того ж Іл-76МД-90А.