У даній статті дається коротка біографія М. С. Хрущова, описується його політична діяльність як усередині країни, так і за її межами. Також визначаються мінуси правління Хрущова і його плюси, проводиться оцінка діяльності даного політичного лідера.

Хрущов: біографія. Початок кар`єри

Микита Сергійович Хрущов (роки життя: 1894-1971) народився в Курській губернії (с. Калинівка) в сім`ї селян. У зимову пору року він навчався в школі, в літній працював пастухом. З дитинства вів трудову діяльність. Так, у віці 12 років Н. С. Хрущов уже працював у шахті, а до цього - на заводі.

У роки Першої світової війни на фронт покликаний не був, так як був шахтарем. Брав активну участь у житті країни. Микита Сергійович був прийнятий в партію більшовиків у 1918 році і брав участь на їхньому боці в Громадянській війні.

Після становлення Радянської влади Хрущов займається політичною та господарською діяльністю. У 1929 році вступає в Промислову академію в Москві, де і обирається секретарем парткому. Працював другим, а потім і першим секретарем МГК.

Хрущову швидко дається кар`єрний ріст. Вже в 1938 році він стає першим секретарем ЦК УРСР. Під час Великої Вітчизняної був призначений на пост комісара вищого рангу. Перший час після закінчення війни Н. С. Хрущов був главою уряду України. Через півроку після смерті Сталіна в 1953 році стає першим секретарем ЦК КПРС.

Прихід до влади

Після смерті Йосипа Віссаріоновича в партійних колах існувала думка про так званий колективному керівництві. Насправді ж у рядах КПРС кипіла внутрішньополітична боротьба. Результатом її і став прихід Хрущова на пост першого секретаря ЦК КПРС у вересні 1953 року.

Така невизначеність у тому, хто повинен керувати країною, мала місце через те, що сам Сталін ніколи не шукав собі наступника і не висловлював переваг в тому, хто повинен очолити СРСР після його смерті. Партійні керівники були абсолютно до цього не готові.

Однак перед вступом на головну в країні посаду Хрущову довелося позбутися інших можливих кандидатів на цей пост - Г. М. Маленкова і Л. П. Берії. Внаслідок невдалої спроби захоплення влади в 1953 році останнім, Хрущов прийняв рішення про його нейтралізації, заручившись при цьому підтримкою Маленкова. Після чого єдина заважає йому перепона імені Малєнкова також була усунена.

Внутрішня політика

Внутрішню політику країни за часів Хрущова можна вважати однозначно поганою або однозначно хорошою. Було зроблено дуже багато для розвитку сільського господарства. Особливо це було помітно до 1958 року. Освоювалися нові цілинні землі, селяни отримували великі свободи, зароджувалися деякі елементи ринкової економіки.

Однак після 1958 дії керівництва країни, і зокрема Хрущова, стали посилювати економічне становище в країні. Почали застосовуватися утрудняють сільське господарство методи адміністративного регулювання. Був накладений часткова заборона на утримання худоби. Величезне поголів`я було знищено. Становище селян ускладнювався.

Неоднозначна ідея про масове вирощуванні кукурудзи тільки погіршила становище людей. Кукурудзу садили і на тих територіях країни, де вона свідомо не могла прижитися. У країні намітився продовольчу кризу. Крім того, невдалі економічні реформи, практично призвели до дефолту в країні, негативно позначилися на фінансових можливостях громадян.

Однак не можна не відзначити і тих великих досягнень, яких домігся СРСР в правління Хрущова. Це і грандіозний стрибок у космічній сфері, і широкомасштабний розвиток науки, особливо хімічної галузі. Створювалися НДІ, освоювалися величезні території для ведення сільського господарства.

У цілому ж можна говорити про недосягненні поставлених Микитою Сергійовичем цілей як в економічній сфері, так і в суспільно-культурному. У зв`язку з цим потрібно відзначити, що Хрущов збирався за найближчі двадцять років створити і виховати дійсно комуністичне суспільство. Для цього, зокрема, була проведена і невдала шкільна реформа.

Наступ відлиги

Час правління Хрущова ознаменувало новий громадсько-культурний поворот у житті країни. Творчі люди отримали у відомому сенсі більшу свободу, стали відкриватися театри, почали виходити нові журнали. У СРСР почало розвиватися нехарактерне для існуючого соціалістичного режиму художнє мистецтво, стали з`являтися виставки.

Зміни торкнулися і в цілому свободи в країні. На волю стали виходити політичні в`язні, залишилася позаду епоха жорстоких репресій і розстрілів.

Разом з тим можна відзначити і посилене утиск православної церкви з боку держави, апаратний контроль за творчим життям інтелігенції. Мали місце арешти і гоніння на неугодних письменників. Так, з ними в повній мірі довелося зіткнутися Пастернаку за написаний ним роман «Доктор Живаго». Продовжилися і арешти за «антирадянську діяльність».

Десталінізація

Виступ Хрущова з доповіддю «Про культ особи та його наслідки» на XX з`їзді партії в 1956 році викликало фурор не тільки власне в партійних колах, а й у суспільній свідомості в цілому. Багато громадян задумалися над тими матеріалами, які були дозволені до публікації.

У доповіді не говорилося ні про вади самої системи, ні про помилковий курсі комунізму. Сама держава ніяк не критикувати. Критиці піддався лише вироблений за роки керівництва Сталіним культ особистості. Хрущов нещадно викривав злочини і несправедливості, говорив про депортованих, про незаконно розстріляних. Критикувалися і необгрунтовані арешти, сфабриковані кримінальні справи.

Правління Хрущова, таким чином, мало ознаменувати нову епоху в житті країни, проголосити визнання минулих помилок і недопущення їх у майбутньому. І дійсно, з приходом нового керівника держави припинилися розстріли, скоротилися арешти. На свободу почали випускати залишилися в живих в`язнів таборів.

Хрущов і Сталін в методах правління суттєво відрізнялися. Микита Сергійович намагався не використовувати сталінські методи навіть у боротьбі зі своїми політичними опонентами. Він не проводив розстрілів своїх ворогів і не організовував масових арештів.

Передача Криму УРСР

В даний час спекуляції навколо питання про передачу Криму Україні розпалюються з ще більшою силою, ніж раніше. У 1954 році півострів Крим був переданий з РРФСР до складу УРСР, ініціатором чого виступив Хрущов. Україна, таким чином, отримала ніколи їй раніше які не належать території. Це рішення послужило приводом для виникнення проблем між Росією і Україною після розвалу Радянського Союзу.

Існує величезна кількість думок, у тому числі відверто неймовірних, про дійсні причини, які змусили Хрущова піти на цей крок. Пояснювали його і поривом великодушності Микити Сергійовича, і почуттям відповідальності і провини перед народом України за репресивну політику Сталіна. Однак найбільш ймовірними є всього лише кілька теорій.

Так, існує думка, що півострів був переданий радянським керівником в якості плати українському керівництву за допомогу при висуненні на посаду першого секретаря ЦК. Також, згідно офіційній точці зору того періоду, причина передачі Криму полягала у знаменній події - 300-річчі з`єднання Росії з Україною. У зв`язку з цим передача Криму вважалася «свідченням безмежної довіри великого російського народу українського».

Існують думки про те, що радянський лідер не мав жодних повноважень на переділ кордонів всередині країни, і відторгнення півострова від РРФСР було абсолютно незаконним. Проте згідно ще одному думку даний акт був здійснений на благо самих жителів Криму. Пояснюється це тим, що в складі Росії внаслідок безпрецедентного переселення цілих народів в сталінську епоху Крим тільки погіршував свої економічні показники. Незважаючи на всі зусилля керівництва країни з добровільного переселення людей на півострів, ситуація на ньому залишалася негативною.

Саме тому і було прийнято рішення про переділ внутрішніх кордонів, що повинно було значно поліпшити економічні зв`язки між Україною і півостровом і сприяти його більшій заселення. Справедливості заради потрібно відзначити, що дане рішення в подальшому принесло значне поліпшення економічної ситуації в Криму.

Зовнішня політика

Хрущов, прийшовши до влади, розумів всю згубність і небезпека холодної війни між Радянським Союзом і західними країнами. Ще до нього Маленков запропонував США поліпшити міждержавні відносини, побоюючись можливого прямого зіткнення блоків після смерті Сталіна.

Хрущов також розумів, що ядерне протистояння надто небезпечно і згубно для радянської держави. У цей період він прагнув знайти з представниками Заходу, і зокрема США, точки дотику. Комунізм не розглядався ним як єдино можливого шляху розвитку держави.

Таким чином, Хрущов, історичний портрет якого у зв`язку з описуваними діями придбав деяку поступливість, націлив зовнішню політику в якомусь сенсі на зближення із Заходом, де також розуміли всі вигоди намічених змін.

Погіршення міжнародних відносин

У той же час розвінчання культу особи Сталіна негативно позначилося на відносинах СРСР і комуністичного Китаю. Крім того, міжнародна обстановка починала повільно, але вірно загострюватися. Чимало цьому сприяла агресія Італії, Франції та Ізраїлю, спрямована на Єгипет. Хрущов прекрасно розумів життєві інтереси СРСР на Сході і зазначив, що Радянський Союз може надати пряму військову допомогу тим, хто піддався міжнародної агресії.

Також почалося посилене створення військово-політичних блоків. Так, в 1954 році було створено СЕАТО. Крім того, ФРН була прийнята в НАТО. У відповідь на ці дії Заходу Хрущов створив військово-політичний блок соціалістичних держав. Він був створений в 1955 році і оформлений шляхом укладення Варшавського договору. Країнами-учасницями Варшавського договору були СРСР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Албанія, Угорщина, Болгарія.

Крім того, покращилися відносини з Югославією. Тим самим СРСР визнавав і іншу модель розвитку комунізму.

У цьому зв`язку слід зазначити невдоволення в країнах соціалістичного табору, які значно активізувалися після вже згаданого XX з`їзду КПРС. Особливо сильно невдоволення спалахнули в Угорщині та Польщі. І якщо в останній конфлікт вдалося вирішити мирним способом, то в Угорщині події призвели до кривавої кульмінації, коли радянські війська були введені в Будапешт.

У першу чергу мінуси Хрущова в зовнішній політиці, на думку багатьох істориків, полягали в його надмірної емоційності і в демонстративному прояві свого характеру, що викликало страх і здивування з боку країн - представниць західного блоку.

Карибська криза

Напруження відносин між СРСР і США продовжував ставити світ на межу ядерної катастрофи. Перше серйозне загострення відбулося в 1958 році після пропозиції Хрущова Західній Німеччині змінити власний статус і створити всередині себе демілітаризовану зону. Таку пропозицію було відкинуто, що послужило причиною загострення відносин між наддержавами.

Також Хрущов прагнув підтримати повстання і народні невдоволення в тих регіонах світу, де великим впливом користувалися США. У той же час і самі Штати всіляко зміцнювали проамериканські уряди по всьому світу і економічно допомагали своїм союзникам.

Крім того, Радянським Союзом було розроблено міжконтинентальне балістична зброя. Це не могло не викликати побоювання у США. У той же час в 1961 році починав розпалюватися Другий Берлінський криза. Керівництво Західної Німеччини приступило до створення стіни, що відокремлює НДР від ФРН. Такий крок викликав невдоволення Хрущова і всього радянського керівництва.

Однак найнебезпечнішим моментом у відносини СРСР і США став Карибська криза. Після шокуючого Захід рішення Хрущова створити на Кубі ядерний кулак, спрямований проти США, світ вперше в історії опинився в буквальному сенсі на волосині від знищення. Безумовно, спровокував Сполучені Штати до заходів у саме Хрущов. Історичний портрет його, проте, рясніє подібними неоднозначними рішеннями, цілком вписуються в загальну манеру поведінки першого секретаря ЦК. Кульмінація подій сталася в ніч з 27 на 28 жовтня 1962 року. Обидві держави були готові завдати один по одному попереджуючий ядерний удар. Однак і Хрущов, і займає тоді пост президента США Кеннеді розуміли, що ядерна війна не залишить після себе ні переможців, ні переможених. До полегшенню усього світу, розсудливість обох лідерів взяло верх.

На заході правління

Хрущов, історичний портрет якого неоднозначний, в силу життєвого досвіду і особливостей характеру сам погіршував і без того вкрай напружену міжнародну обстановку і деколи зводив нанівець свої ж досягнення.

В останні роки свого правління Микита Сергійович допускав все більше помилок у внутрішній політиці. Життя населення поступово ставала гірше. Через непродумані рішень на прилавках магазинів часто не чинилося не тільки м`яса, але й білого хліба. Влада Хрущова і його авторитет поступово згасали і втрачали силу.

У партійному колі виникали невдоволення. Прийняті Хрущовим сумбурні і не завжди обдумані рішення і реформи не могли не викликати у партійного керівництва побоювання і роздратування. Однією з останніх крапель стала обов`язкова ротація партійних діячів, яку прийняв Хрущов. Біографія його в цей період відзначається все більшими невдачами, пов`язаними з прийняттям непродуманих рішень. Проте Микита Сергійович продовжував працювати із завидним ентузіазмом і навіть був ініціатором прийняття нової Конституції в 1961 році.

Однак партійне керівництво і народ в цілому вже втомилися від часто хаотичного і непередбачуваного управління країною першим секретарем ЦК. 14 жовтня 1964 на Пленумі ЦК КПРС несподівано викликаний з відпустки Н. С. Хрущов був зміщений зі всіх займаних раніше посад. В офіційних документах говорилося, що зміна партійного лідера сталася через похилого віку Хрущова і проблем зі здоров`ям. Після чого Микита Сергійович був відправлений на пенсію.

Оцінка діяльності

Незважаючи на справедливу критику істориків щодо внутрішнього і зовнішнього політичного курсу Хрущова, утиски діячів культури і погіршення економічної життя в країні, Микиту Сергійовича можна назвати саме тією людиною, який привів її до великим національним досягненням. У їх числі і запуск першого штучного супутника, і вихід у космос першої людини, і спорудження першої в світі атомної електростанції, і не настільки однозначне випробування водневої бомби.

Слід розуміти, що значно активізував розвиток науки в країні саме Хрущов. Історичний портрет його, незважаючи на всю неоднозначність і непередбачуваність його особистості, можна доповнити стабільним і сильним бажанням поліпшити життя звичайних людей в країні, зробити СРСР провідною світовою державою. Серед інших досягнень можна відзначити і створення атомного криголама «Ленін», яке також ініціював Хрущов. Коротко про нього можна сказати як про людину, стремившемся зміцнити країну як внутрішньо, так і зовні, але совершавшем при цьому серйозні помилки. Проте постать Хрущова по праву займає своє місце на п`єдесталі великих радянських лідерів.