"Кому на русі жити добре": герої. Некрасов, "кому на русі жити добре": короткий зміст

З 1863 по 1877 створював Некрасов "Кому на Русі жити добре". Задум, герої, сюжет в процесі роботи кілька разів змінювалися. Швидше за все, задум до кінця розкрити не вдалося: автор помер в 1877 році. Незважаючи на це, "Кому на Русі жити добре" як народна поема вважається завершеним твором. Передбачалося, що в ньому буде 8 частин, а вдалося закінчити лише 4.

З уявлення персонажів починається поема "Кому на Русі жити добре". Герої ці - семеро мужиків з сіл: Дирявіно, Заплатово, Горелово, Неурожайка, Знобишина, Разутово, Нейолова. Вони зустрічаються і заводять розмову про те, кому щасливо й добре живеться на Русі. У кожного з мужиків є своя думка. Один вважає, що поміщик щасливий, інший - що чиновник. Щасливими також називають купця, попа, міністра, вельможного боярина, царя мужики з поеми "Кому на Русі жити добре". Герої стали сперечатися, розвели багаття. Навіть до бійки дійшло діло. Проте до згоди прийти їм так і не вдається.

Скатертина-самобранка

Раптом Пахом абсолютно несподівано зловив пташеня. Маленька вівчарик, мати його, попросила мужика відпустити пташеня на волю. Вона підказала за це, де можна відшукати скатертину-самобранку - дуже корисну річ, яка неодмінно стане в нагоді в довгій дорозі. Завдяки їй мужики під час подорожі не відчували нестачі в їжі.

Розповідь попа

Наступними подіями триває твір "Кому на Русі жити добре". Герої прийняли рішення дізнатися будь-яку ціну, хто живе щасливо і весело на Русі. Вони вирушили в дорогу. Спочатку на шляху їм зустрівся поп. Мужики до нього звернулися з питанням про те, чи щасливо він живе. Тоді поп розповів про своє життя. Він вважає (у чому мужики не змогли не погодитися з ним), що щастя неможливе без спокою, честі, багатства. Поп вважає, що якби у нього було все це, він був би повністю щасливий. Однак він зобов`язаний і вдень, і вночі, при будь-якій погоді відправлятися туди, куди йому скажуть - до вмираючих, до хворіючим. Всякий раз попу доводиться бачити людське горе і страждання. У нього навіть іноді бракує сил взяти за службу заплату, так як люди останнім відривають від себе. Колись все було зовсім по-іншому. Поп каже, що щедро винагороджували його багаті поміщики за відспівування, хрещення, вінчання. Однак тепер далеко багаті, а у бідних грошей немає. Пошани у попа також немає: його не поважають мужики, про що говорить безліч народних пісень.

Мандрівники відправляються на ярмарок

Мандрівники розуміють, що не можна назвати щасливим цієї людини, що відзначає автор твору "Кому на Русі жити добре". Герої знову вирушають шлях і виявляються по дорозі в селі Кузьмінському, на ярмарку. Це село брудне, хоча й багате. Дуже багато в ньому закладів, в яких жителі віддаються пияцтву. Вони пропивають свої останні гроші. Наприклад, у старого не залишилося грошей на черевички для своєї внучки, так як він пропив усе. Все це спостерігають мандрівники з твору "Кому на Русі жити добре" (Некрасов).

Яким нагий

Вони зауважують також ярмаркові розваги і бійки і міркують про те, що мужик змушений пити: це допомагає витримати важку роботу і вічні поневіряння. Приклад цьому - Яким нагий, мужик з села Босово. Він працює до смерті, "до напівсмерті п`є". Яким вважає, що не будь пияцтва, була б велика печаль.

Продовжують шлях мандрівники. У творі "Кому на Русі жити добре" Некрасов розповідає про те, що вони хочуть знайти щасливих і веселих людей, обіцяють безкоштовно поїти цих щасливців. Тому самі різні люди намагаються видати себе за таких - страждаючий від паралічу колишній дворовий, довгі роки облизувати тарілки за паном, змучені працівники, жебраки. Однак подорожні розуміють самі, що цих людей не можна назвати щасливими.

Єрмілов Гирін

Мужики одного разу почули про людину на ім`я Єрмілов Гирін. Його історію далі розповідає Некрасов ("Кому на Русі жити добре"). Короткий зміст, звичайно, всіх деталей її не передати. Єрмілов Гирін - бургомістр, якого дуже поважали, справедливий і чесний чоловік. Він намірився одного разу викупити млин. Без розписки позичили йому гроші мужики, настільки йому довіряли. Однак відбувся селянський бунт. Тепер Єрмил знаходиться в острозі.

Розповідь Оболт-Оболдуева

Гаврило Оболт-Оболдуев, один з поміщиків, розповів про долю дворян після скасування кріпосного права. Їм раніше багато належало: кріпаки, села, ліси. Дворяни могли по святах запрошувати в будинок кріпаків, щоб молитися. Але після селянської реформи пан не був уже повноправним власником мужиків. Прекрасно знали мандрівники, наскільки непроста життя було в часи кріпацтва. Але їм зрозуміти неважко також, що набагато важче стало дворянам після скасування кріпосного права. І мужикам тепер не легше. Зрозуміли мандрівники, що їм не вдасться знайти щасливого серед чоловіків. Тому вони вирішили піти до жінок.

Життя Мотрони Корчагиной

Мужикам розповіли, що в одному селі живе селянка на ім`я Мотрона Тимофіївна Корчагіна, яку всі називають щасливицею. Вони її знайшли, і Мотря розповіла мужикам про своє життя. Цією розповіддю продовжує Некрасов "Кому на Русі жити добре".

Короткий зміст історії життя цієї жінки наступне. Дитинство її було безхмарним і щасливим. У неї була роботяща сім`я, непитуща. Мати доньку пестила і плекала. Коли виросла Мотрона, вона стала красунею. До неї одного разу посватався пічник з іншого села, Філіп Корчагін. Мотрона розповіла, як той умовляв її вийти заміж за нього. Це було єдиною світлою спогадом цієї жінки за все її життя, яка була безпросвітної і тужливої, хоча чоловік до неї добре ставився по селянським мірками: майже не бив. Однак він відправився в місто на заробітки. Мотрона жила в будинку свекра. До неї тут все погано ставилися. Єдиним, хто був добрий до селянці, був дуже старий дід Савелій. Він їй розповідав, що за вбивство керуючого потрапив на каторгу.

Незабаром Мотрона народила Демушка - милого і красивого дитини. Вона не могла розлучитися з ним ні на хвилину. Проте жінка повинна була працювати в полі, куди їй не дозволяла свекруха брати дитину. Дід Савелій стежив за малюком. Він одного разу не вгледів за Демушка, і дитина був з`їдений свинями. Приїхали розбиратися з міста, на очах матері розкривали малюка. Це було для Мотрони важким ударом.

Потім п`ятеро дітей народилося у неї, всі хлопчики. Доброї і турботливою матір`ю була Мотрона. Одного разу Федот, один з дітей, пас овець. Одну з них забрала вовчиця. У цьому був винен пастух, якого випливало покарати батогами. Тоді Мотрона впросила, щоб замість сина побили її.

Вона також розповіла, що її чоловіка одного разу хотіли забрати в солдати, хоча це було порушенням закону. Тоді Мотрона відправилася в місто, будучи вагітною. Тут жінка зустріла Олену Олександрівну, добру губернаторшу, яка допомогла їй, і чоловіка Мотрони відпустили.

Щасливою жінкою вважали Мотрону селяни. Однак, вислухавши її розповідь, мужики зрозуміли, що її не можна назвати щасливою. Занадто багато страждань і бід було в її житті. Матрона Тимофіївна сама також говорить, що жінка на Русі, особливо селянка, не може бути щасливою. Дуже вже важка її частка.

Вижив з розуму поміщик

Шлях на Волгу тримають мужики-мандрівники. Тут йде покіс. Важкою роботою зайняті люди. Раптом дивовижна сцена: принижуються косарі, догоджають старому панові. Виявилося, що поміщик вижив з розуму. Він не може усвідомити, що вже скасовано кріпосне право. Тому його родичі вмовили мужиків так поводитися, як ніби воно як і раніше діє. Їм обіцяли за це заплавні луки. Погодилися мужики, але були обмануті в черговий раз. Коли помер старий пан, спадкоємці їм нічого не дали.

Історія про Якова

Неодноразово по дорозі мандрівники слухають народні пісні - голодну, солдатську та інші, а також різні історії. Їм запам`яталася, наприклад, історія про Якова, вірному холопі. Він намагався завжди догодити і догодити пана, який принижував і бив холопа. Однак це призводило до того, що Яків любив його ще більше. У пана в старості відмовили ноги. За ним продовжував доглядати Яків, як за рідною дитиною. Але він не отримав за це ніякої подяки. Гриша, молодий хлопець, племінник Якова, хотів одружитися на одній красуні - кріпак дівчині. З ревнощів старий пан відправив у рекрути Гришу. Яків від цього горя вдарився у пияцтво, але потім повернувся до пана і помстився. Він його відвіз у ліс і прямо перед паном повісився. Так як у того ноги були паралізовані, він не міг нікуди дітися. Барин просидів всю ніч під трупом Якова.

Григорій Добросклонов - народний заступник

Ця та інші історії змушують замислитися мужиків про те, що їм не вдасться знайти щасливих. Однак вони дізнаються про Григорія Добросклонове, семінариста. Це син дяка, що бачив з дитинства страждання і безпросвітне життя народу. Він зробив вибір на ранній юності, вирішив, що віддасть свої сили на боротьбу за щастя свого народу. Григорій освічений і розумний. Він розуміє, що Русь сильна і впорається з усіма бідами. Григорію надалі належить славний шлях, гучне ім`я народного заступника, "сухоти і Сибір".

Мужики слухають про це заступнику, але у них немає ще розуміння, що такі люди зможуть зробити щасливими інших. Це відбудеться ще не скоро.

Герої поеми

Некрасов зобразив різні верстви населення. Прості селяни стають головними героями твору. Вони були звільнені реформою 1861 року. Але життя їх після скасування кріпосного права змінилася несильно. Та ж важка робота, безпросвітний побут. Після реформи до того ж мали власні землі селяни опинилися в ще більш важкому становищі.

Характеристика героїв твору "Кому на Русі жити добре" може бути доповнена тим, що автор створив дивно достовірні образи селян. Характери їх вельми точні, хоча і суперечливі. Не тільки доброта, сила і цілісність характеру є в російських людей. У них збереглися на генетичному рівні догідливість, раболіпство, готовність підкорятися деспотові і тирану. Пришестя Григорія Добросклонова, нової людини, - символ того, що чесні, благородні, розумні люди з`являються серед забитого селянства. Нехай доля їх буде незавидною і важкою. Завдяки їм в селянській масі виникне самосвідомість, і люди нарешті зможуть боротися за щастя. Саме про це мріють герої і автор поеми. Н.А. Некрасова ("Кому на Русі жити добре", "Російські жінки", "Мороз, Червоний Ніс " та інші твори) вважають воістину народним поетом, якого цікавила доля селянства, його страждання, проблеми. Поет не міг залишитися байдужим до його нелегку долю. Твір Н.А. Некрасова "Кому на Русі жити добре" написано з таким співчуттям до народу, що змушує і сьогодні співпереживати його долі в той нелегкий час.