Артикль the в англійській мові. Види і функції артиклів в англійській мові

Здається, що ці маленькі слова зовсім не потрібні. Дійсно, навіщо в англійській мові артиклі? Здається, щоб ускладнити всім іноземцям життя. Але це зовсім не так, з їх допомогою можна виражатися дуже точно і лаконічно, головне - правильно їх вживати.

Артиклі в англійській мові

Як і більшість європейців, британці в своїй промові використовують частини мови, які злегка лякають і плутають російськомовних. Звичайно ж, це артиклі. Вони є також у німецькою, французькою, італійською, да, здається, у всіх романо-германських мовах. А от у російській їх немає, так що для багатьох це стає серйозною трудністю.

Отже, скільки артиклів в англійській мові? Сучасними лінгвістами зафіксовано всього три: певний, невизначений і нульовий. Про те, що вони вкрай необхідні, говорить хоча б той факт, що в сучасному тексті вони займають близько 9%. Але як вони з`явилися і навіщо?

Історія виникнення і розвитку

Невизначений артикль a стався від слова one - "один". Іноді для зручності вимови він приймає форму an - це буває, якщо іменник, який йде за ним, починається з гласною. The є продуктом трансформації вказівного займенника that - "той". Зрозуміло, вживати початкові форми поняття, в яких сьогодні зустрічаються артиклі, було трохи важко, так що поступово в мові закріпилися саме сучасні їх різновиди. До речі, історія походження вельми корисна для розуміння того, в яких випадках варто говорити a, а в яких - the.

Функції артикля

В англійській мові за багато століть сформувалася досить проста для європейської мови граматична система. Тут артикль виступає як визначника іменника, але при цьому дає мінімальну інформацію - конкретне воно чи абстрактне, обчислювана чи ні, згадано Чи було раніше. Це дещо спрощує справу, адже, наприклад, у німецькому ця ж частина мови додатково дає відомості про відмінку, числі і роді наступної за ним лексичної одиниці.

У пропозиції артикль розміщується безпосередньо перед словом, до якого він належить, або перед його визначенням. До речі, це може бути не тільки іменник, але й субстантівірованное прикметник і причастя, а також віддієслівні форми. Втім, це вже можна віднести до граматичним нетрях. Так що для простоти можна вважати всі ці частини мови іменниками - саме так вони найчастіше і переводяться на російську. Також не варто забувати про прикметників і числівників, але про це докладніше нижче.

Види артиклів

Отже, як уже було згадано, лінгвісти виділяють три типи: певний, невизначений і нульовий. Останній можна сплутати з відсутністю артикля взагалі, але це не так - вони вживаються перед кожним іменником, і винятків немає. Важливо лише розібратися і запам`ятати, як правильно їх розставляти, і тоді кількість помилок різко знизиться.

Вживання

Окремі види артиклів в англійській мові, очевидно, потрібні в різних ситуаціях. Але як це вивчити? Кожне іменник має перед собою визначник - це перше, що необхідно запам`ятати. І те, який він, може впливати на багато, аж до значення слова. Але найчастіше все не так страшно, і навіть якщо зовсім ігнорувати артиклі в мові, носії мови її зрозуміють. Виглядати це, однак, буде трохи дивно, наприклад, як якби всі іменники в звичайному реченні російською мовою були тільки в називному відмінку. Вивчаючи іноземну граматику, варто виходити з того, що вона склалася не просто так, а значить, варто її поважати.

У загальному випадку правила вживання такі:

• Невизначений артикль a використовується з іменниками в однині (конкретними і обчислюваними), які згадані вперше. Це також стосується конструкції there is. Крім того, невизначений артикль вживається при позначенні людини / предмета як одного з безлічі йому подібних.

There is a ball on the floor.

I have a doll.

My brother is a student.

• Визначений артикль the в англійській мові необхідний, коли мова йде вже про знайомого предметі або їх множині. Також він завжди вживається з колективними іменниками і перед прикметниками в чудовій формі. Це ж стосується лімітують визначень, і тоді в перекладі артикль буде позначати "той самий".

There is a ball on the floor. The ball is red.

I have the best doll.

Now he is again the Bob I told you about.

Якщо перед іменником є присвійний (my, your, his і т. Д.) Або указательное (this, that, these, those) займенник або числівник, то вони замінюють артикль, і він більше не потрібен.

Здавалося б, все просто. Але це далеко не все, і потрібно знати про деякі особливості, з якими можна зіткнутися.

Спеціальні випадки

Вивчення йшло б набагато легше, якби так просто було пояснити, де і як ставити артиклі. Винятки в англійській мові, на жаль, не рідкість, але і без них є багато нюансів, без яких, на жаль, мова залишиться неписьменною.

Артикль A (AN):

• сусідить з абстрактним іменником, якщо є описове визначення;
• може вживатися перед ім`ям власним в значенні "якийсь", "хтось";
• стоїть перед іменниками, якщо приймає значення "один" або "ще один" (іноді і з неісчісляемимі);
• використовується в деяких стійких словосполученнях.

Артикль THE:

• в англійській мові стоїть поруч з прізвищами, що позначають всю сім`ю цілком;
• використовується при позначенні поняття, єдиного у своєму роді (небо, королева);
• вживається з назвами деяких держав, що включають слова kingdom, federation, republic і т. д .;
• стоїть після конструкцій one of, most of, часто після both і all (тільки з обчислюваними);
• вживається з одушевленими іменниками, щоб підкреслити популярність осіб, яких вони позначають;
• потрібен перед people в значенні "народ";
• вказує на збірні поняття, що позначають різні соціальні верстви;
• іменник в єдиній формі, що позначає безліч предметів;
• ставиться перед визначеннями same, next (у значенні "наступний"), last (попередній), following;
• потрібен перед порядковими числівниками;
• завжди використовується зі сторонами світла;
• з океанами, морями, ріками і більшістю інших водних об`єктів, крім винятків (заток і окремих озер);
• з назвами архіпелагів, груп островів;
• з найменуваннями гірських ланцюгів, систем;
• з назвами більшості міжнародних, а також національних політичних та інших організацій;
• найчастіше з найменуваннями відомих театрів, картинних галерей, музеїв і т. д .;
• з назвами серйозних спортивних подій;
• використовується в деяких стійких словосполученнях.

Так, список значний, але варто пам`ятати, що теорія не має ніякого значення, якщо знання не застосовуються на практиці.

Нульовий артикль

Навіть якщо здається, що його немає, він обов`язково є. Відсутність артикля в англійській мові, тобто його нульова форма - це теж інформація про те слові, яке йде після пробілу. Отже, випадки подібного вживання наступні:

• наявність іншого визначника (займенник, числівник або заперечення no);
• вперше вжите іменник у множині;
• ім`я власне, назви міст, континентів, країн (крім винятків), місяців, днів тижня, навчальних закладів;
• абстрактне іменник;
• назви наук;
• назви газет, якщо артикль туди не входить спочатку;
• неісчісляемое іменник;
• назви окремих островів;
• найменування озер і заток;
• назви окремих гірських вершин;
• заголовки газет / журналів;
• іменник, що служить в якості обігу;
• в поєднаннях, що позначають гру на музичних інструментах або спорт;
• члени однієї сім`ї по відношенню один до одного;
• в деяких стійких словосполученнях.

Здається, що це дуже складно, але все зовсім не так. Ці знання приходять поступово в процесі вивчення, так що спеціально запам`ятовувати зазвичай ці правила не потрібно. І, до слова, саме цей розділ зазвичай освоюється набагато швидше, ніж питання про те, як вживається артикль the в англійській мові, адже там вилучень і спеціальних випадків набагато більше.

Як запам`ятати?

Як і в будь-якій області знань, тут працює лише практика. Знаючи теорію, необхідно постійно знаходити їй застосування. Звичайно, перебуваючи в російськомовному середовищі, складно знайти собі співрозмовника, особливо якщо вивчення тільки почалося. Але в століття загальної комп`ютеризації не проблема пошукати одного по онлайн-листуванні. Проте варто врахувати, що практика повинна бути всебічною, і тренувати потрібно в першу чергу навички усного мовлення. Спершу доведеться мучитися і червоніти, підбираючи слова і згадуючи знайомі вирази, але зате потім не доведеться навіть замислюватися, де ставити артикль the в англійській мові, а де - a. Ну а в разі якщо є серйозні сумніви, можна піти на маленьку хитрість і замінити його присвійним займенником або словом some.