Парламентаризм - це Парламентаризм в росії

Парламентаризм - це система державного управління суспільством, яка характеризується чітким поділом законодавчих і виконавчих функцій. При цьому найвищий законодавчий орган повинен займати привілейоване становище. В цій статті розглянуто, що таке парламентаризм в Росії та інших країнах, етапи його становлення і особливості.

Що таке парламент?

Парламент - це вищий представницький орган держави. Він працює на постійній основі і обирається населенням країни. Саме його взаємодію з іншими державними органами носить назву "парламентаризм". Цей інститут також характеризується верховенством в законодавчій області.

Парламент виконує певні функції: представницьку, інтегративну і регулятивну. Перша полягає в тому, що він є виразником волі громадян. Народ як єдине джерело і верховний носій влади уповноважує парламент від його імені виконувати законодавчу роль. Інтегративна функція полягає в тому, що він є загальнонаціональним органом для вирішення проблем. Також, парламент покликаний узгоджувати різноманітні соціальні інтереси, виразниками яких виступають політичні партії. Його третя функція полягає в тому, що встановлені ним норми є головним регулятором суспільних відносин.

Ознаки парламентаризму

Парламентаризм - це система взаємодії держави і суспільства. Його формальними і юридичними ознаками, які в тій чи іншій формі закріплені в Конституції, є наступні

1. Розмежування законодавчої та виконавчої влади.
2. Привілейований статус парламентаріїв і їх юридична незалежність від виборців.

Існують і інші ознаки, але вони не закріплені законодавчо.

Парламентаризм не пов`язаний з конкретними формами державного управління. Це явище властиве кожній сучасній демократичній країні. Російський парламентаризм також виступає історично зумовленим наслідком суспільно-політичного розвитку держави.

З історії світового парламентаризму

Ще в VI ст. до н. е. в Афінах з найбільш багатих громадян обирали колегіальний орган - Рада чотирьохсот. Але становлення парламентаризму в сучасному його розумінні відбувається в XIII в. Це пов`язано з виникненням в Англії спеціального представницького органу. Однак реальну владу парламент отримує тільки після революцій XVII-XVIII ст. Тоді в більшості західноєвропейських країн з`являються представницькі органи законодавчої влади.

У 1688 р в Англії був прийнятий Білль про права, де вперше було визначено місце парламенту в системі органів влади. Тут за ним були закріплені законодавчі повноваження. Також було зафіксовано один з головних принципів парламентаризму. Він проголошував відповідальність міністрів перед представницьким органом законодавчої влади.

У 1727 р вперше в Англії парламент був сформований на партійних засадах.

Початок розвитку парламентаризму в Росії

Парламентаризм - це насамперед один з інститутів демократії. У Росії він з`явився недавно. Але зачатки парламентаризму можна побачити ще в часи Київської Русі. Одним з органів влади в цій державі було народне віче. Це збори було інститутом, через який народ брав участь у вирішенні суспільних проблем. У віче могли брати участь усі вільні жителі київської держави.

Наступний етап розвитку парламентаризму в Росії - це поява Земських соборів. Вони відігравали велику роль в законодавчій діяльності. Земські собори складалися з двох палат. У складі верхньої були чиновники, вище духовенство, члени Боярської думи. У нижню входили представники, обрані з числа дворянства і посадських людей.

У більш пізній період абсолютної монархії розвивалися ідеї парламентаризму, але не існувало спеціального органу законодавчої влади, непідконтрольного імператору.

Парламентізація країни в XX столітті

Початок революції в 1905 р ознаменувало перехід країни від монархії до конституційного ладу і початок парламентаризму. Цього року імператором були підписані найвищі маніфести. Вони заснували новий представницький законодавчим орган в країні - Державну думу. З цих пір жоден акт не вступав в силу без її затвердження.

У 1906 р був створений парламент, що складався з двох палат. Нижня - Державна дума, а верхня - Державна рада. Обидві палати розташовувалися законодавчою ініціативою. Свої проекти вони направляли імператору. Верхня палата за своїм характером була полупредставітельним органом. Одна частина її голів призначалася імператором, а інша обиралася із середовища дворянства, духовенства, великих торговців і т. Д. Нижня палата була свого роду представницьким органом.

Парламентаризм в радянській Росії

Після Жовтневої революції була повністю знищена стара система державної влади. У той же час було переосмислено й саме поняття «парламентаризм». Був створений новий вищий орган державної влади - Всеросійський з`їзд Рад. Він формувався за допомогою виборів, що проходили в кілька етапів, з голів місцевих зборів. При цьому система представництва була влаштована таким чином, що в Радах більшість належала робітникам, а не селянству. Цей з`їзд працював не на постійній основі. Саме тому з його складу обирався Всеросійський виконавчий комітет Рад. Він діяв на постійній основі і володів законодавчою і виконавчою владою. Пізніше був створений Верхній Рада. Цей орган мав законодавчими функціями і обирався шляхом прямого таємного голосування.

Парламентаризм в Росії на сучасному етапі

Конституцією 1993 року в Росії була встановлена нова система державної влади. Сьогодні для устрою країни характерно верховенство закону і провідна роль парламенту.

До складу Федеральних зборів входять дві палати. Перша - Рада Федерації, друга - Державна дума. Вперше нижня палата парламенту РФ розпочала свою роботу в грудні 1993 року. До її складу входили 450 депутатів.