Емпатія в психології та педагогіці

«Ми враховуємо психічний стан пацієнта, ставимо себе в цей стан і намагаємося зрозуміти його, порівнюючи його зі своїм власним». Ці слова в далекому 1905 виголосив знаменитий Зигмунд Фрейд, кажучи про такий феномен як емпатія.

Якщо відкрити словник російської мови, то можна прочитати наступне визначення. Емпатія являє собою не що інше, як свідоме, цілеспрямоване співпереживання емоційному стану свого співрозмовника. Від слова «емпатія» утворено й інше слово - «емпат», що позначає людину, у якої властивість емпатії розвинене на високому рівні.

Це слово не є загальновживаним, воно використовується в основному в фантастиці і науковій літературі.

Емпатія в психології передбачає не конкретну емоцію, це поняття не потрібно плутати із співчуттям. Це співпереживання, причому співпереживання будь емоції. Іноді емпатія в психології позначає так зване емпатичних слухання, то є розуміння емоцій іншої людини, при цьому в обов`язковому порядку необхідно дати співрозмовнику зрозуміти, що його слухають, співпереживають його проблемі і його емоційному стану.

Таким чином, можна зробити висновок, що в даному випадку емпатія передбачає собою вміння зібрати всю інформацію про емоційному тлі співрозмовника, проаналізувати її і дати будь-якої раду.

Емпатія в психології вважається нормальним явищем. Навіть є деякі методики, які допомагають найбільш ефективно виявити рівень здатності до емпатичних взаємодії.

Зазвичай діапазон емпатії дуже широкий. Це може бути і легкий відгук на емоцію, а може бути і повне занурення в чуттєвий світ співрозмовника.

Емпатія, якщо вірити фахівцям, формується завдяки швидкій реакції на прояви емоцій співрозмовника, навіть якщо зовні вони ледве помітні.

Емоційний стан може бути виражене не буйством почуттів, а темпом мови, вчинком, мімікою або жестом.

Емпатія в психології позначає також і той факт, що співпереживає людина чудово усвідомлює ті почуття, які він випробовує. Вони ж, у свою чергу, є відображенням почуттів його співрозмовника.

Якщо цього немає, то йдеться не про емпатії, а про просту ідентифікації людини з його співрозмовником. Тут важливу роль відіграє співпереживання, розуміння. Часто це називають здатністю слухати і чути, розрізняти емоції і найдрібніші їх особливості.

Вивченням цього явища займається не тільки психологія, медицина, а й педагогіка.

Емпатія в педагогіці виникла невипадково. Справа в тому, що в системі освіти щораз з`являються нові цінності, інновації, які ведуть до серйозних змін у соціально-економічній, а також культурного життя суспільства. Тому виникає потреба в людях нового штибу. Якщо прочитати Державний стандарт освіти, який діє на території нашої країни, то стане зрозумілим, що величезне значення має емоційно-моральне виховання і розвиток дітей різного шкільного віку.

Особистість дитини, як стверджує така галузь науки як соціальна емпатія, повинна бути здатною до співпереживання, співчуття, милосердя. Дитина повинна адекватно сприймати емоції інших людей. Все це допоможе йому успішно адаптуватися в сучасному світі.

Більше того, здатність до емпатії допоможе дітям брати участь у міжособистісних стосунках, контролювати свої власні почуття і емоції, щоб знати, які з них можна демонструвати на публіці, а які краще пережити в собі.

Саме тому перед вчителем у школі стоїть завдання не тільки передати дітям знання, розвинути в них вміння та навички тієї чи іншої діяльності, а й встановити доброзичливі стосунки між дітьми. Все, що для цього необхідно, - це розвиток моральних якостей особистості, спілкування дітей і дорослих, а також уміння сприймати емоційний стан один одного, оцінювати свої вчинки і дії інших людей. Іноді це вміння називають умінням бачити і відчувати людей.