Формаційний підхід

До вивчення розвитку суспільства і держави існують 2 основні підходи - цивілізаційний і формаційний. Перший грунтується на тому, що критерієм типології є досягнутий рівень цивілізації різними країнами.

Формаційний підхід до вивчення суспільства передбачає, що протягом історії в своєму розвитку людство проходить певні стадії (формації), що відрізняються один від одного базисом і надбудовою. Яскравими представниками другого підходу є К.Маркс і Ф.Енгельс.

Формація - сформований історично тип суспільства, основу якого складає певний спосіб матеріального виробництва. Фундаментом усіх суспільних відносин, виходячи з викладеного, є виробничі.

Формаційний підхід включає в себе такі поняття як надбудова і базис. Останній означає сукупність відносин у сфері економіки, що складаються при виробництві, обміні, розподілі та споживанні матеріальних благ. При цьому характер виробничих відносин не залежить від свідомості і волі, на нього впливає досягнутий рівень і потреби матеріальних або виробничих сил цих відносин. Під надбудовою розуміють сукупність правових, релігійних, політичних та інших поглядів і відносин. Структуру надбудови складають соціальні відносини в суспільстві, певні форми сім`ї, побуту і способу життя.



Сенс формаційної концепції полягає в тому, що в результаті розвитку сил виробництва, створюються їм відповідні виробничі відносини, які змінюють існуючі та визначають виникнення нової формації.

Для кожної з них характерні певні основні форми власності і пануючі як у політиці, так і в економіці провідні класи. Аграрної цивілізації відповідають стадії первісного, рабовласницького, феодального суспільства. Капіталістичної - індустріальна цивілізація. Вищою формацією вважалася комуністична, яка з марксистською точки зору будується на кращому, економічно більш розвиненому базисі.



Самим К.Марксом виділялося три формації - первинна, вторинна і третинна. Первинної була первісна (архаїчна), вторинної - економічна, в яку включалися античний, азіатський, феодальний і капіталістичний (буржуазний) способи виробництва, третинної - комуністична. Тобто відповідно до цієї теорії, формація була певною сходинкою історичного прогресу, кожна з яких поступально і закономірно наближала суспільство до комунізму.

Формаційний підхід розвитку передбачає постійну, неухильну і прогресивну трансформацію суспільства від нижчих типів до вищих у зв`язку зі змінами і розвитком виробничих відносин. Центральним моментом теорії є те, що зміна формацій відбувається через боротьбу класів і соціальну революцію, роздільну політичними засобами протиріччя, що виникають між базисом і надбудовою.

Формаційний підхід до типології держави також ґрунтується на марксистському вченні про зміну суспільно-економічних формацій. Історичні типи держави (виділяється рабовласницький, феодальний, потім капіталістичний, соціалістичний) відповідаю кожної з них.

Формаційний підхід має ряд недоліків:

  • перебільшена роль економіки в суспільному житті;
  • недооцінена роль духовних та інших надбудовних чинників;
  • зумовленість розвитку історичних процесів;
  • історичний розвиток відбувається однолінейно;
  • прихильність до матеріалістичного думку.

В даний час формаційний підхід трактують більш широко. Історія розвитку людства розглядається з позиції постійного прогресу через розвиток продуктивних сил.




» » Формаційний підхід