Що таке комунікативна компетенція для керівника

Компетентністю називають вміння та знання людини. Компетенція - це сфера повноважень і прав, в рамках якої індивід повинен знати і вміти те, що потрібно. Таким чином, друге поняття включає в себе перше.

Взявши за основу діяльність російського керівника, можна виділити кілька видів його активності. До них відносять, зокрема, роботу з паперами та інформацією, прочитання та написання електронних листів, переговори, зустрічі, поїздки, розмови по телефону, роздуми, невеликі обговорення, бесіди зі співробітниками, незаплановані наради.

Оцінивши картину діяльності в цілому, можна відзначити, що основним елементом активності керівника є спілкування, як письмове, так і усне. Саме це обумовлює формування такого поняття, як комунікативна компетенція. Визначення ефективної діяльності сучасного керівника (менеджера) є неповним без цієї складової. Більше того, постановка завдань, мотивування, делегування, піднесені та отримання інформації, а також контроль забезпечуються навичками в конструктивному спілкуванні та ефективному діловому взаємодії.

Комунікативна компетенція - це поняття, яке включає в себе необхідні вміння, знання, навички для ведення ділових переговорів, листування, виконання представницьких функцій, спілкування з підлеглими, рівними по положенню, вищим начальством, дозвіл виникли конфліктних ситуацій. При цьому враховується і те, що, крім простого спілкування, має бути присутнім і взаємодію.

Слід зазначити, що спрямованість спілкування більше схиляється до формування відносин, атмосфери, впливу неформального характеру. У той час як взаємодія, крім вищевказаних чинників, передбачає певну діяльність.

Застосування цих форм (спілкування і взаємодії) в ідеалі має бути за призначенням і в оптимальних пропорціях. В іншому випадку, створення сприятливої обстановки може легко перейти в нестатутні відносини з окремими співробітниками або з колективом в цілому. Існує й інша крайність. У цьому випадку в організації всі співробітники є тільки функціональними одиницями, в ній виключено спілкування, колеги не знають нічого один про одного. При цьому керівник отримує тільки ту інформацію, яка стосується діяльності підпорядкованих безпосередньо і необхідна для отримання результату.

Розглядаючи поняття ширше, слід зазначити, що комунікативна компетенція є здатністю до розуміння чужих і формуванню своїх програм в мовному поведінці. При цьому установки ці повинні відповідати ситуації, сфері, цілі спілкування. Комунікативна компетенція, таким чином, включає в себе і знання основних понять мовної мови. До них відносять, зокрема, варіанти зв`язків пропозицій, міркування, розповіді, побудова опису, типи, стилі мовлення. Сюди ж можна приєднати навички та вміння аналізувати текст.

Необхідно відзначити, що зазначені вміння в більшості випадків не забезпечують відповідного ситуації спілкування. Комунікативна компетенція включає і таке важливе поняття, як, власне, саме вміння вибрати відповідну мовну форму, адекватне формулювання, залежно від наявних умов мовної діяльності.

Комунікативні здібності присутні в тій чи іншій мірі у всіх людей. Разом з цим первинні навички формуються в різній мірі в дитинстві. Здійснення діяльності (керівної, наприклад) вимагає не тільки чіткого розуміння, що таке комунікативна компетенція, а й розвитку її. Зокрема, особливу увагу ряд авторів звертає на саме вільне володіння всім комплексом своїх умінь і знань, застосовуваних для здійснення ефективного невербального і вербального спілкування.