Теорія соціального обміну: сутність та основні положення

Теорія соціального обміну являє собою науковий, особливий підхід, що спирається на концепцію соцвзаімодействія, під яким розуміється наступний процес: будь-який учасник зможе отримати вигоду з результатів дій всіх учасників цього спілкування.

Акцент буде робитися на здійснення тих дій, які приносять значну вигоду. В її якості можуть виступати як матеріальну винагороду, так і нематеріальне. Крім цього, часто учасники даного процесу вибирають символічне благо - знак поваги і престижу, позитивні емоції та інше.

Теорія соціального обміну виділяє особливості мотивації тих людей, які роблять вчинки, корисні для інших. Справа в тому, що пояснення криється в наявності очікування, стійкого уявлення про те, що на свої дії вони у відповідь отримають значну користь від вчинків іншої людини.

Тому концепція соціального обміну стверджує, що в основі процесу межиндивидуального взаємодії покладено те, що його учасники очікують підтвердження очікувань. В результаті закріплюється поведінковий зразок, соціальний рефлекс, який пов`язує у свідомості кожного індивіда систему певних дій як співвідношення "стимул - реакція".

Зразком для дослідників, які дотримуються цієї концепції, стала теорія соціального обміну Хоманса, її засновника, видатного американського соціолога.

У своїй основній роботі він зміг виділити наступні положення та закономірності, які пояснюють персональне поведінку тим, що кожен хоче підтримати свій соціальний обмін.

По-перше, чим частіше конкретна дія людини винагороджується, тим більше він або вона прагне ця дія здійснювати.

По-друге, якщо якийсь стимул привів до конкретної дії, яке винагородили, то при його повторенні індивід постарається повторювати цей ланцюжок дій.

По-третє, найбільш цінний для людини результат дій буде сприяти тому, що він постарається вчиняти дії, спрямовані на досягнення подібного результату.

По-четверте, чим частіше в минулому індивід отримував будь-яку винагороду, тим менш важливим буде повторення його.

По-п`яте, якщо індивід не отримав очікуваного для себе винагороди, то тоді він буде прагнути показати демонстративно агресивна поведінка, а результат його стане найбільш цінним, ніж ту винагороду, що не отримано. Але при отриманні винагороди сверхожідаемого, людина буде прагнути здійснювати демонстративно лояльне поведінку, результат якого стане дуже привабливим.

Теорія соціального обміну стверджує, що оскільки всі індивіди будуть прагнути підтримати і відновлювати взаємодії, що приносять їм вигоду, а уникати негативних взаємодій, то будуть формуватися стійкі міжлюдські зв`язки, які являють собою структуру обміну.

Вони складаються на базі безпосереднього (двостороннього), або ж прямого обміну. Крім цього, можливі варіанти наявності опосередкованого, або генералізованого обміну.

Більш докладно це можна розглянути на прикладі процесу навчання. Так, вигідно для учнів отримувати знання, вміння та навички в аудиторії, а викладач набуває вигоду у визнанні його статусу та самоствердженні. Це - прямий соціальний обмін.

Якщо ж говорити про опосередкований обмін, то потрібно відзначити, що праця, за який вчитель отримує зарплату, оплачується учнями. Не важливо, мова йде про бюджетному фінансуванні, або про навчання на договірній основі.

В цілому, теорія соціального обміну охоплює всі без винятку сфери людської взаємодії.