Мислення і мова

Мислення як психічний процес обумовлений соціально, пов`язаний з промовою, полягає у пошуку і відкриття принципово нового. Мислення і мова пов`язані один з одним і практично не існують одне без іншого.

Мислення є активний процес, який передбачає обробку, переструктурування, зміна інформації. Основна роль в процесі мислення відводиться аналітико-синтетичної діяльності, яка представляє діалектичну єдність двох розумових дій: уявного поділу цілого на частини (аналіз) і з`єднання їх в нові з`єднання (синтез).

Порівняння - інша важлива розумова операція. Виробляючи порівняння предметів або явищ дійсності, ми спочатку ділимо їх на складові частини, виділяючи окремі ознаки і властивості, а потім зіставляємо між собою. Наступні операції процесу мислення - абстрагування та узагальнення. Перша (абстрагування) - це розумова операція уявного відволікання від несуттєвого в цілях визначення істотного якості, ознаки або властивості. Друга (узагальнення) - це операція мислення, яка полягає у визначенні найбільш загальних властивостей досліджуваних об`єктів. На основі узагальнення, порівняння та абстрагування, а також аналізу та синтезу утворюються поняття.

Поняття - це одна з форм мислення, яка виражає загальні та головні, значущі якості об`єктів. У процесі наукового пізнання поняття відіграють дуже важливу роль. Поняття визначається словами, що ще раз підкреслює, як пов`язані мислення і мова. Мова виконує в процесі мислення опосередковану роль. Мова є знаковою системою, яка наділена певними значеннями і смислами. Мислення і мова взімосвязани і в цьому полягає одна з істотних відмінностей людини від тварини. Думка не зникає тому, що формується і закріплюється в слові, в письмовій або усного мовлення.

Зв`язок мислення і мови чітко показує соціально-історичну суть мислення. Знання та досягнення культури передаються з покоління в покоління лише завдяки тому, що можлива фіксація їх у слові.

Вчені встановили, що у своєму розвитку мислення проходить допонятійного і понятійну стадії. Допонятійное мислення поділяють на наочно-дієве мислення і наочно-образне. Перший вид мислення ґрунтується на реальному фізичному дії з предметом. Цей вид домінує у дітей до двох-трьох років. При наявності іншого - наочно-образного - людина працює не тільки з предметами, але і з їх образами, представляючи предмет і все, що пов`язано з ним.

Але основний вид - понятійне, абстрактне, словесно-логічне мислення, яке розвивається на основі засобів мови, що ще раз показує взаємозв`язок мислення й мови. У дітей він починає формуватися приблизно в 7 років, що пов`язано з навчанням у школі. Мислення і мова, розвиваючись, надають взаємовплив один на одного. Основою понятійного, абстрактного мислення є поняття, що відображає загальні, головні і значущі властивості предметів.

Класифікація мислення може і за іншими ознаками. Наприклад, за рівнем участі свідомої або підсвідомої регуляції думки можна розділити мислення на логічне та інтуїтивне. Логічне побудовано на усвідомлених, точно формалізованих понятійних структурах, а інтуїтивне засноване на несвідомих уявленнях і образах.

У ситуації, коли стандартні, звичайні методи вирішення завдань вже не працюють, в дію вступає продуктивне, творче мислення, яке дає нові ідеї та рішення. Ця новизна може бути об`єктивною (відкриття або винахід) або суб`єктивною, якщо людина в процесі мислення відкриває для себе щось, вже відкрите до нього, але йому це не було відомо.