Хто такий фраєр? Постараємося відповісти!

Те, що жаргонне слово міцно вкоренилося в мові народу і навіть деколи прослизає серед інтелігенції, вже не дивує. Але хто такий фраєр? Звідки це слово з`явилося і що означає насправді? На жаль, тлумачні словники дають читачеві занадто мало інформації. Ця стаття покликана розширити ті пояснення, які існують. А почнемо ми з історії ...

Народження російських фраеров

Хто такий фраєр? Саме слово було запозичене кримінальниками на початку позаминулого століття у німців (freier - «наречений») за допомогою ідишу (євреїв у кримінальної Росії було чимало). Так спочатку називали своїх клієнтів власниці борделів і повії. Пізніше вуркагани (злочинні елементи - бандити, злодії) називали так своїх жертв - людей презентабельних, стильних, законослухняних. Незабаром, до речі, пішли й інші значення: «пріфраеріться» (одягнутися з шиком), «фраернуться» (несподівано потрапити в халепу). Популярність слово набрало у ХХ ст. перед революцією.

Про те, хто такий фраєр, відмінно знали миловидні дівчата (частіше повії) і все ті ж злочинні елементи. Це був уже добре побудований, чітко відпрацьований промисел. Молоді люди (жертви-фраєра) заманюють на знімні квартири. У пікантний момент раптом вривалося «чоловік», який, побачивши коханця, приходив в лють. Спектакль розігрувався так, що жертва сама спустошувала гаманець і при цьому навіть не думала звертатися зі скаргою в поліцію.

Фраерскій ГУЛАГ

Влучне слівце «фраєр» збереглося, але вже в значенні «лопух», «жертва», «простак». У сталінських таборах цим словом називали вже тих, хто від злочинного світу насправді був далекий - політиків і так званих битовіков. Там же їх нарекли «чортами» і «оленями». Людьми вони там не вважалися. Правда, зі своєї ж вини - далекі від кримінальників, що потрапили в чуже середовище, які не знали і не розуміли що панують правила, вони трималися за «сидор» (речі, їжу, вузли), відмовляючись ділитися. Більшу частину фраеров складали представники партсовноменклатури. Вони вважали себе засудженими незаконно і зневажали набрід з кримінальників. Також блатари ставилися до скупим селянам з Західної України («бандерівцям»). Про те, що «жадібність згубила фраєра», чули багато хто. А приказка ця пішла саме з тих самих сталінських таборів. До речі, Довлатов у своїй «Зоні» дуже добре пояснює, хто такий фраєр, а хто блатарь. Правда, ув`язнені, які погоджувалися ділитися, причому робили це самостійно і регулярно, жили відносно спокійно.

Були там ще й «зіпсовані», «биті» фраєра. Вони знали арештантські і кримінальні закони і не давали себе в образу. Таких людей блатари поважали, навіть іноді побоювалися. В іншому життя йшла за законом «злодій краде, а фраєр оре».

Переломний момент

До розколу блатного світу привела «сучки війна», яка розпочалася у відомих колах в 1947-му і тривала до 1953-го. Саме тоді блатари-фронтовики стали знову повертатися до в`язниць. Але тепер вони автоматично переводилися в розряд фраеров, оскільки тримали в руках зброю, видану владою. А це по «злодійському закону» заборонено, причому категорично. «Ви фраєра тепер, так що взяли кайло і пішли орати!». Природно, що пройшли фронт злодії не погодилися.

Підігрів обстановку указ уряду від 1947, що отримав ім`я «чотири шостих». Тепер за розкрадання майна (і державного, і громадського) могли «закрити» на 25 років. Саме такі терміни передбачалися для рецидивістів. Чи не воювали «чесні» злодії, прагнучи зайняти теплі посади «придурків» (так в ГУЛАГу називали нормировщиков, бригадирів, хлеборезом), стали співпрацювати з адміністрацією, чого по «злодійському закону» теж не допускалося.

Таким чином, до уркам-фронтовикам примкнули нові сили. Зрадників злодійський ідеї «чесні злодії» назвали «суками». Почалася різанина, причому з абсолютним свавіллям.

Зрозумівши, що безмежно знущатися над «мужиками», «штимпамі», «оленями», «чортами», «фраєр», потрошачи їх баули і при цьому принижуючи, не вийде, «чесні злодії» змінили тактику. Треба було вселити іншим, що злодійський закон не тільки строгий, але і справедливий, і завжди захистить. За свавіллям піде покарання. «Мужик» (роботяга) повинен був сам нести те, що у нього раніше вимагали.

До початку «сучьей війни» це було б нереальним. Хто такий фраєр на зоні? Це той, хто годує блатного і оре на нього. Тепер же «законник» дбав за благо арештанта, ставши його покровителем. Задумка була розумною і хитрою: нахабні урки знущалися над слабкими інтелігентами - тим відрізали голови-забрали здорові «лоби» передачку у старого - винних забили ломамі- померла дружина у «мужика» - допомогли його дітям.

Це було, дійсно було. Але «благородство» обростала і прикрашалося подробицями і поширювалося. Результати такої потужної пропаганди, відчутні навіть зараз, такі: «мужик» швидше звернеться у важкий час до смотрящему, а не до адміністрації. І тому допоможуть. Зазвичай добрим словом. Але іноді і ділом. Про що буде знати не тільки вся зона, але і знайомі за її межею, і родичі, і друзі друзів. Вдячний «мужик» починає ділитися з «законником» вже сам.

«Фраєр» - значення слова сьогодні

До 80-х поняття змінюється. Причому кардинально. Що означає слово «фраєр» в 80-ті? Професійний кримінальник, рядовий злочинного світу. «Чесний (козирний) фраєр» - взагалі авторитет, близький до злодія. Злодійське товариство намагається стерти різке розмежування між світом злочинним і «фраерскім». Варто пам`ятати, що дисиденти і політики належали до «стану фраеров» в 60-ті. А це були люди вольові, з куражем, «духовітие» - якості, цінуються серед злодіїв. Хто такий фраєр сьогодні? Людина шановний, благородний розбійник. Простачків тепер називають «штирями», «лохами», «ШТЕМП», «фуцанамі».