Політична психологія: предмет, проблематика, методологія і методи

Політична психологія є міждисциплінарною наукою, яка знаходиться на стику соціології, психології та політології. Вона отримала більший розвиток і поширення в дослідженнях США і Канади, а в меншій мірі - в країнах Європи. У Росії ж перші роботи з`явилися тільки на початку дев`яностих років минулого сторіччя (Е. Шестопал, А. Юр`єв, Е. Гантман-Єгорова та ін.).

Політична психологія має декілька предметів вивчення:

• Психологічні компоненти в політичній поведінці людини. Вони є центром більшості досліджень.
• Застосування психологічного знання в поясненні політичних явищ.

Але це ще не все. Політична психологія - це молода галузь науки, тому вона постійно доповнюється новими дослідженнями і теоретичними розробками. Кожен же вчений додає в інтерпретацію предмета своє бачення.

Політична психологія займається дослідженням широкого кола проблем.

По-перше, зовнішньою політикою. Мова йде про психологію миру і війни, тероризмі, прийнятті політичного рішення, етнічних і міждержавних конфліктах, взаємному сприйнятті партнерів у переговорному процесі.

По-друге, ця наука займається внутрішньополітичним життям. Мова йде про мотивацію політичної участі громадян в інститутах і рухах, дискримінації меншин, психології формування політичної ідентичності і так далі.

Ця молода наука має особливу, специфічну проблематику. Мова йде про:

• макрополітичних процесах різного рівня (національного, регіонального та глобального) ;
• перехідних процесах (демократизації, зміні політичних інститутів, зміні ідентичності, динаміки громадської думки) -
• процесах, що йдуть в масовому і груповому політичній свідомості, а також поведінці (прийнятті рішень, формуванні політичних групових установок, політичному конформізмі, лідерстві, конфліктах, співпрацю, масових політичних установках та іншому) ;
• політичній поведінці та соціалізації кожного громадянина;
• сприйнятті виборцями лідерів і обранців, їх лексики, мисленні, ідеології, а також технології в прийнятті рішень.

Методи політичної психології орієнтуються на те, щоб отримувати емпіричні дані різного рівня. Але основний акцент робиться на вивченні індивідуальної свідомості та поведінки. Широке поширення набуло застосування контент-аналізу (виступів, документів, відеоматеріалів), інтерв`ю та фокус-груп. Крім цього політична психологія у своєму арсеналі має проектні методики, тести, оцінки експертів і так далі. У процесі консультативної роботи з клієнтами використовуються деякі психотерапевтичні та корекційні методи.

Окремо потрібно зупинитися на провідних теоретичних парадигмах:

Основний є політичний біхевіоризм. Головне його завдання - вивчення різноманітних і специфічних форм в політичній поведінці. До уваги не беруться думки і почуття індивіда з приводу обранців, а також ситуації у світі та країні. Його прихильниками (Р. Найєм, Д. Істон, Д. Денніс та ін.) Був внесений знаменний внесок у дослідження різноманітних форм політичної участі, міждержавних і міжетнічних конфліктів, соціалізації та ін.

Крім цього, політична психологія спирається на розробки когнітівістского або гуманістичного напрямків (Д. Адельсон, Л. Колберг, Р. Інглхарт, С. Реншон та ін.). Вони присвячені в основному тому, що громадяни думають про політику, як сприймаються лідери, партії і як впливають засоби масової інформації на світогляд людини.

Політична психологія - це молода і динамічно розвивається наука.