Соціальна адаптація - це процес пристосування першокласника до нового життя

Соціальна адаптація - це природний стан індивіда, що виявляється у пристосуванні до нової діяльності, до контактів, до ролей. Значення періоду, коли дитина йде в школу, виражається в можливості з найменшими втратами підготувати його до незвичних умов, колективу однокласників, взаєминам з учителем, новими правилами і вимогам. Від цього буде залежати його ставлення до школи, до навчання, і навіть стан здоров`я.

Прийняття нової ролі досягається низкою умов. Нижче - їх список.

1. Розвиток уміння слухати і адекватно реагувати на дії педагога, аналізувати, планувати свою діяльність і об`єктивно оцінювати результати. Це допоможе швидко і ефективно "влитися" в складний освітній процес.
2. Розвиток умінь, що допомагають встановлювати міжособистісні зв`язки з педагогічним складом і однолітками.
3. Формування стійкої учбової мотивації, яка виражається в умінні правильно оцінювати вчинки (свої та однокласників), користуватися оціночними критеріями.

Соціальна адаптація - це найважливіший етап життя першокласника, що залежить від адекватної самооцінки. У школі доводиться порівнювати себе з іншими дітьми, що призводить до формування думки про власні здібності та можливості, а також про людські якості. Процес формування самооцінки починається в ранньому дитинстві, коли в сім`ї дитина починає усвідомлювати, чи люблять його, чи приймають. Ще в дошкільному віці складається стійке відчуття благополуччя або неблагополуччя в сім`ї. У тому випадку, якщо на цих етапах присутнє почуття психологічного комфорту, то адекватна самооцінка зможе полегшити процес адаптації до школи.

Однак навіть у тому випадку, якщо соціальна адаптація проходить успішно, варто пам`ятати, що з деякими завданнями школяр впоратися самостійно не може. Так, наприклад, якщо батьки пред`являють підвищені вимоги до навчання, у нього може з`явитися підвищена тривожність, страх зробити що-небудь невірно.

Соціальна адаптація - це складний процес, оскільки на цьому етапі дитина не може повною мірою усвідомити необхідність отримання шкільних знань. Тому основним завданням вчителя і батьків є прагнення зацікавити його, залучити до процесу. Результат успішного завершення даного етапу - адаптивність (поява системи якостей, які забезпечують подальшу успішну соціалізацію особистості).

Соціальна адаптація дітей в цей період може займати різний час. Найбільш напруженими є перші чотири тижні навчання. Цей період прийнято позначати як гострий. У більшості випадків він надає не саме позитивний вплив на психіку школяра. Цікавим видається той факт, що соціальна адаптація засуджених (на стадії звикання до нової ситуації) несе схожу психологічне навантаження. У дітей досить рухома психіка. Тому помітні зрушення в процесі пристосування до нових умов з`являються вже в першому навчальному півріччі. Це дуже важливо для першокласника, оскільки відбувається закладка фундаменту на весь подальший період навчання і виховання.

Соціальна адаптація - це такий період, який залежить від великої кількості факторів, а успішність його протікання є індивідуальним для кожної дитини. Г.М. Чуткіна виділила три рівні, які характеризують пристосування до процесу навчання:

• Високий. Дитина позитивно ставиться до школи, адекватно сприймає матеріал і легко опановує їм, проявляє інтерес до соціального життя, охоче виконує громадські доручення.
• Середній. У першокласника позитивне ставлення до навчання. Він добре розуміє шкільний матеріал при детальному й наочному його викладі, вирішує типові завдання. Доручення виконує сумлінно.
• Низький. Дитина індиферентно чи негативно ставиться до школи, часто скаржиться на здоров`я, переважає пригнічений настрій. Матеріал засвоює фрагментами, самостійна робота ускладнена.

Варто розуміти, що неправильні методи виховання, конфлікти в сім`ї, неадекватно завищена / занижена самооцінка чинять негативний вплив на період входження дитини в шкільне життя. Необхідною умовою є взаємодія батьків з педагогами.