Обмежені речові права

Обмежені речові права в російському законодавстві об`єднані в кілька груп. Так, в систему включені:

  1. Господарювання ряду юридичних осіб з майном власника.
  2. Речові права на земельні ділянки. В даному випадку розглядається господарювання чужими наділами.
  3. Права, за допомогою яких забезпечується належне виконання зобов`язань по заставі і утриманню. У даному випадку об`єктом може бути і рухоме майно.
  4. Користування нерухомістю (переважно речові права на житлові приміщення).

Крім перерахованих вище, в законодавстві не передбачені інші відносини. Таким чином, інші обмежені речові права не можна сформувати за допомогою укладення угоди (договору). Дана обставина слід мати на увазі і з урахуванням серйозних і частих змін, які властиві російському законодавству.

Обмежені речові права юридичних осіб на здійснення господарювання з майном, що належить власнику, включають права оперативного управління і господарського відання. Вони висловлюють специфічні ознаки громадянської юридичної галузі Росії і не мають аналогів. При цьому дані обмежені речові права досить поширені. Це головним чином пов`язано з тим, що вони характеризують певну майнову відокремленість, властиву унітарною установам і підприємствам, які залишаються одними з найбільш популярних типів юридичних осіб.



До речових прав, пов`язаних з використанням чужих земель, слід відносити:

  1. Успадковане володіння (довічне) наділами.
  2. Безстрокове користування наділом. При цьому користувачем може виступати як громадянин, так і юр. обличчя.
  3. Сервітут. Сервітутне право може поширюватися не тільки на землю, але й споруди, будівлі. У тексті ГК воно розглядається в якості можливості використовувати сусідню ділянку. Дані права формуються відповідно до угоди власників межують наділів. Однак закон передбачає примусове встановлення судом зазначеного сервітуту.


Слід, однак, відзначити, що в законодавстві використовується і поняття "публічних сервітутів". Вони формуються, наприклад, при господарюванні громадян на ділянках, відкритих для громадського користування та перебувають у публічної власності. До таких об`єктів відносять вулиці, дороги, місця відпочинку та інші.

Сервітути можуть виникнути і при здійсненні приватизації ділянок, на яких проведена забудова.

Право на обмежене використання нерухомого майна представлено в законодавстві в вигляді прав членів сім`ї власника приміщення. Зазначені особи мають можливість використовувати нерухомість згідно з умовами, передбаченими в законодавстві. Відповідно до цього задоволення ними власних житлових потреб не залежить від волі власника приміщення. У відповідності до змісту дане право можна віднести до сервітутного права.

Слід при цьому зазначити, що можливість користуватися приміщенням у вказаних осіб зберігається при переході власності (наприклад, при продажу приміщення в якості заставного об`єкта для забезпечення гарантій банку-ссудодателю). Так, при відчуженні свого житла власником без згоди проживаючих з ним членів сім`ї останні вправі продовжувати користуватися нерухомістю на законній підставі. Більш того, їх можна виселити на вимогу нового власника. Крім того, якщо в числі членів сім`ї присутні неповнолітні громадяни, відчуження нерухомого майна здійснюється тільки за наявності згоди органів піклування та опіки.




» » Обмежені речові права