Мирова угода в цивільному процесі - важливий інструмент врегулювання будь-якого конфлікту

У цивільному процесуальному кодексі Росії у статті 34 передбачено таке поняття, як світового угоду. Суть оного полягає в досягненні строго певної домовленості між конфліктуючими сторонами (позивачем і відповідачем).

Мирова угода в цивільному процесі може укладатися на будь-якій стадії ведення судочинства, але тільки до моменту оголошення рішення суду. Також відмова позивача від свого позову і подальше підписання угоди між обома сторонами можливо і в апеляційній комісії, і у виконавчому судочинстві.

Головне при цьому, щоб конфлікт був вичерпаний і обидві сторони були готові до переговорів для прийняття спільного рішення, яке влаштує всіх. Якщо ж суд оголосив своє рішення, то мирова угода не буде прийнято до уваги.

На практиці мирову угоду в цивільному процесі може подаватися до суду як єдиним документом, підписаним обома сторонами, так і за допомогою окремих заяв з боку позивача і відповідача. Дані заяви вносяться в судовий протокол і підшиваються до справи. Голова судового засідання до затвердження даної угоди доводить до сторін наслідки його підписання. Далі мирову угоду в цивільному процесі, зразок якого містить встановлену інформацію, виноситься на розгляд до суду. Що ж вказується в цьому документі?

Зразок мирової угоди в цивільному процесі обов`язково містить відомості про добровільність підписання такого, суть конфлікту, причину, по якій ворогуючі сторони готові укласти взаємовигідну угоду, включаючи всілякі поступки, які готова здійснити кожна зі сторін по відношенню до іншої, поділивши при цьому всі отримані витрати і витрати або порівну, або пропорційно.

Дуже важливо, що мирова угода, тільки затверджене судом, підлягає неухильному виконанню обома сторонами. При порушенні його, умови, прописані в ньому, будуть виконані примусово. Мирова угода в цивільному процесі може бути затверджене судом і укладено тільки між конфліктними сторонами, якщо воно не суперечить законодавству і не ущемляє права інших (третіх) осіб, які заявляють окремі самостійні вимоги щодо спірного питання. У разі ж відмови при затвердженні даної угоди, суд виносить своє визначення про відмову, при цьому вказавши причини такого рішення, і далі здійснює розгляд справи по суті питання.

У разі ж затвердження даної угоди не допускається повторне звернення до суду між тими ж сторонами і з тих самих підстав. Але, незважаючи на юридичну важливість укладення обопільного угоди сторін і його можливості, не завжди воно призводить до закінчення судочинства.

Слід також зазначити, що мирова угода може бути прийняте конфліктуючими сторонами і в ході виконання рішення суду, коли позивач вже має на руках судовий акт, на підставі якого виписується виконавчий лист. Суть мирової угоди на цьому ступені полягає у добровільному виконанні судового припису без примусу з боку держави.

Як інструмент врегулювання будь-якого конфлікту мирову угоду служить і допомагає подальшому розвитку взаємин між обома сторонами. І що найважливіше - дана угода є вираженням власної волі сторін і їх двосторонньої ініціативи. При цьому сторони самі визначають умови вирішення даного конфлікту і розміри можливої поступки по висунутим вимогам.

Сторони самі визначають умови вирішення даного конфлікту і розміри можливої поступки по висунутим вимогам. Тому так само, як і інші витрати, судові витрати погашаються в розмірах, передбачених угодою. Якщо ж цього не передбачено в угоді, то дані витрати розподіляються згідно загальноприйнятих правил у справах цивільного виробництва.