Судові витрати: компоненти та розподіл обов'язків по сплаті
Судові витрати являють собою витрати, пов`язані з судочинством по конкретному правовому спору. Витрати розподіляються на зацікавлених осіб залежно від результату справи. У передбачених законом випадках обов`язок сплати грошових коштів лягає на інших учасників процесу.
Судові витрати (ЦПК, ст.114) складаються з трьох компонентів: державного мита, виплат представнику і витрат, пов`язаних з розглядом правового спору.
У першому випадку мова йде про витрати на копії процесуальних документів та за звернення до цього органу. Сторони оплачують позовні та інші заяви і скарги, що надаються для розгляду. Крім того, оплаті підлягає касаційна і наглядова документація.
За загальним правилом? судові витрати даного виду сплачує позивач - фізична або юридична (незалежно від організаційно-правової форми) особа. Невиплата встановлених законом сум тягне, відповідно до ЦПК, залишення позовної заяви без руху.
Ціною позову майнового характеру (необхідної позивачем сумою) визначається розмір державного мита. Якщо в ході процесу обсяг запитуваних коштів збільшується, плата в державну скарбницю підвищується пропорційно.
На судові витрати у встановлених НКРФ ситуаціях поширюються пільги. Сюди відносяться позови в сфері трудових відносин, спори про стягнення аліментів. Крім того, до даної категорії закон зараховує випадки, коли позивачем є інвалід 1 або 2 групи та інші ситуації.
Залежно від матеріального становища позивача йому може бути надана можливість продовжити термін оплати витрат або внести необхідну суму частинами.
До судових витрат прийнято відносити:
- Виплати таким процесуальним особам, як експерти, свідки, спеціалісти і перекладачі.
- Оплата проживання та проїзду сторін і третіх осіб, якщо явка на судове засідання була пов`язана із зазначеними витратами.
- Сума, в яку обійшовся розшук відповідача, виконання судового рішення.
- Фінансова компенсація втраченого часу.
- Поштові та інші визнані судом такими, що підлягають сплаті витрати.
Закон не містить закритого переліку можливих витрат, надаючи судді в кожній конкретній ситуації вирішувати дане питання самостійно.
Судові витрати, пов`язані з представництвом, як правило, тісно пов`язані з ціною позову і визначаються угодою між довірителем і захисником. У ролі останнього сьогодні може виступати не тільки адвокат, але і будь повністю дієздатна людина.
Закон встановлює ситуації, при яких можлива компенсація понесених стороною витрат. До таких відносять випадки укладення мирової угоди і відмова від позовної вимоги.
Судові витрати в арбітражному процесі стягуються з боку, що програла в спорі. Таким чином, даний інститут реалізує превентивну функцію, захищаючи виробництво від безпідставних позовів, а також від справ, в яких відсутній спір про право, і особа зловмисно відтягує момент виплати встановленої угодою суми, обтяжуючи контрагента необхідністю домагатися отримання бажаного в судовому порядку.