Договір безоплатного надання послуг

Договором в цивільному праві називають угоду між двома і більше особами про встановлення, зміну або припинення цивільних обов`язків і прав. Договір полягати може в нотаріальній, усній і письмовій формі.

Воля сторін, які укладають договір, повинна бути узгодженою, а не тільки взаємною, тобто за змістом та обсягом вона повинна збігатися.

Від кожної сторони при договорі потрібно зустрічне задоволення.

Юридичні та фізичні особи, а також різноманітні правові утворення (муніципальні освіти, держава, міжнародні організації) можуть бути сторонами договору.

Застосовується такий договір у трьох значеннях:

- як документ, який фіксує факт виникнення зобов`язань з волі учасників-

- як факт, який породжує зобов`язання-

- як правовідносини.

Безоплатним вважається договір на безоплатне надання послуг, якщо обов`язок що-небудь надати іншій стороні бере на себе одна сторона. На дві групи ділять всі безоплатні договори. Це договори доручення (альтернативна безоплатність), зберігання та довірчого управління майном. Друга група - це імперативна безоплатність (договори безоплатного користування) і договори дарування.

Для того щоб укласти договір безоплатного надання послуг, по існуючій практиці укладання договорів достатньо звичайної письмової форми. При його складанні задіяно юридична особа.

У тих випадках, якщо письмова форма договору не дотримується, сторони не можуть використовувати показання свідків. Якщо виникає суперечка, то можна наводити докази в письмовому вигляді і інші докази. Від договору відмовитися може кожна зі сторін. У відома про це обов`язково необхідно поставити іншу сторону за один місяць до припинення дії договору.

Дуже поширеним видом такого роду документів є договір безоплатного надання послуг. Зразок такого договору знайти не важко.

Законом заборонено оформлення деяких видів безоплатних договорів. Метою заборони є захист інтересів громадян, які є недієздатними, запобігання порушень державними службовцями, дотримання норм моралі і моральності, недопущення зловживань серед підприємців.

Також існують договору безоплатного характеру, які є законним підтвердженням безоплатної передачі майна.

У документі під назвою «договір безоплатного надання послуг» вказують дані, які дозволяють конкретизувати майно, яке передається в безоплатне користування. Якщо відсутні такі дані, то умови договору вважатимуться неузгодженими, а договір - неукладеним.

Майно, яке отримано в безоплатне користування, повинно знаходитися в справному стані. Можливо навіть проведення капітального ремонту та понесення на його утримання всіх витрат.

Договір безоплатного надання послуг передбачає дві сторони - ссудополучателя і ссудодателя. Ссудодателем називають власника переданого майна в користування або особа, яка уповноважена власником майна або законом надавати майно в користування (позичку). Відповідно до закону комерційна організація не має права передавати в безоплатне користування майно особі, яка є членом її органів контролю або управління, керівником, учасником, засновником.

Будь-яка особа може виступити в ролі ссудополучателя. Однак у випадках, які передбачені самим ссудополучателем або законом, отримувати що-небудь у позику можуть тільки певні суб`єкти.

Договір безоплатного надання послуг передбачає наявність певних умов про предмет договору послуг, терміни надання послуг, порядок оплати послуг.