Терміни в цивільному праві

Поняття «терміни» в цивільному праві використовується у двох значеннях. У першому випадку це момент у часі, а в другому - певний період. В обох випадках строки здійснення цивільних прав тісно пов`язані з певними наслідками.

Часові проміжки або моменти сприяють впорядкуванню відносин, формують стійкість і визначеність взаємозв`язків. Терміни в цивільному праві сприяють встановленню дисципліни серед учасників взаємодій, дотриманню договорів. Крім того, забезпечується своєчасна захист інтересів і прав суб`єктів.

Терміни в цивільному праві серед юридичних фактів відносяться до категорії подій, у зв`язку з тим, що вони закінчуються (наступають) незалежно від людської волі, як, власне, і протягом часу в цілому.

У цивільному законодавстві міститься ряд спеціальних і загальних правил, пов`язаних з тимчасовими моментами і відрізками. Загальні положення поширюються на всі відносини, що регулюються цивільними нормами. Спеціальні правила застосовуються до відносин з встановленими термінами.

Часові відрізки і моменти можуть кваліфікуватися відповідно до різних підставами. Так, з урахуванням суб`єктів, що встановлюють терміни, виділяють:

1. Нормативні.
2. Договірні.
3. Судові.

Договірні терміни в цивільному праві встановлюються угодами. Судові - передбачені рішеннями органів правосуддя загальної компетенції, третейського та арбітражного суду.

У свою чергу, всі нормативні часові відрізки і моменти розділені на імперативні і диспозитивні. До імперативним, наприклад, відносять строки позовної давності у цивільному праві, дія патенту, авторських прав та іншого. Диспозитивними тимчасовими періодами і моментами користуються у випадках, коли сторони договору не визначили іншого порядку.

Існують також правові норми, відповідно до яких може встановлюватися і максимальний термін, проте в його рамках можуть бути встановлені і інші терміни. Так, наприклад, довіреність діє не більше трьох років. При цьому довіритель може вказувати будь-який термін в рамках даного максимального.

Крім цього, часові відрізки і моменти розділені відповідно до їх призначення. Так, виділяють терміни:

- породжують права громадян-

- виконання обязанностей-

- здійснення прав громадян-

- захисту прав.

До першого випадку відносять, наприклад, дієздатність.

У другому випадку говорять про встановлення термінів відповідно до положень договору. Дотримання їх є для сторін, в чиїх інтересах вони передбачені, обов`язковим. Учасники угоди вправі за обопільною згодою змінювати встановлені терміни. Слід зазначити, що тимчасові проміжки й моменти можуть встановлюватися і відповідно до норми права. До них, наприклад, відносять терміни по оплаті комунальних послуг. У разі якщо в угоді конкретна дата не встановлена, то зобов`язання має бути виконане «своєчасно», «негайно», «в технічно можливий період» або на вимогу.

У третьому випадку говорять про те, що особа сама може здійснювати своє право або вимагати від зобов`язаної зробити ряд дій по втіленню права. До цієї категорії відносять періоди дії суб`єктивних можливостей (наприклад, спадкоємців на прийняття спадщини). Після закінчення цих термінів припиняється і саме право.

До цієї ж категорії слід віднести і претензійні періоди. Наприклад, на підставі транспортних норм клієнт може звертатися за вимогами, пов`язаним з договором перевезення вантажів в рамках часу, який зазначено у відповідних положеннях.

До термінів захисту цивільного права слід відносити періоди позовної давності. Вони передбачені положеннями ЦК.