Незнання закону не звільняє від відповідальності. Яка існує відповідальність за порушення закону?

Система права виникла в суспільстві як об`єктивна необхідність, вона надає йому необхідну стійкість і дозволяє кожній людині бути впевненим у захисті своїх прав від різного виду посягань. Це і є відповідальність перед законом.

Основний принцип сучасного законодавства

Правова реальність існувала не завжди, вона пройшла тривалий період становлення, розвитку та видозмінювалася відповідно велінням часу. Сучасна юридична система характеризується великою мірою гуманістичною спрямованістю, зокрема, в багатьох країнах світу відсутня така міра покарання, як смертна кара. Правова доктрина розвиненої держави розглядає людину як партнера. Відповідно до неї, всі інститути країни визнають природні права людини, і вони закріплені в усіх законодавчих актах, в тому числі і в Конституції. У свою чергу держава очікує від кожного громадянина шанобливого і шанобливого ставлення до прийнятих нормативно-правовим актам. Але як би гуманистично не було сучасне право за своєю суттю, воно покликане жорстко реагувати на всі правопорушення. Тому навіть незнання закону не звільняє від відповідальності.

Становлення права як соціального регулятора

Провівши короткий екскурс в глибини історії, можна переконатися, що відповідальність за порушення закону деколи була дуже жорстокою. В основному це відноситься до досить віддалених від нас епох. Вся справа в тому, що цим держава намагалася тримати населення в покорі, основою якого був страх. Тоді теж діяв такий же принцип: незнання закону не звільняє від відповідальності. Проте в ті часи вчинені злочини були досить очевидні, і тому він не мав такого важливого юридичного аспекту, як зараз. Базою стародавнього правосуддя стає мораль. Ці соціальні регулятори мали практичне застосування у всіх сферах суспільних відносин, тому в період становлення правової системи вони допомагали людям засвоїти найважливіші принципи співжиття. Адже спокус завжди було безліч, а мораль тільки засуджувала різні негативні устремління людей, але фактично реального покарання не накладала.

«Привілейоване право»

Ось тоді вожді племен, а згодом вся привілейована частина суспільства, стали замислюватися про більш дієвий спосіб регулювання суспільних відносин. Так, з виникненням держави з`являється і його невід`ємна частина - система права. Спочатку вона, по суті, носила яскраво виражений становий характер. Наприклад, перший письмовий звід законів давньоруської держави - яскравий тому доказ. «Руська Правда» досить чітко захищала інтереси заможних верств. При цьому, звичайно ж, переважна більшість населення Київської Русі читати не вміло, проте незнання закону не звільняє від покарання жодну з категорій мешканців східнослов`янської держави. Саме цим керувалися княжі тіуни і розпорядники. Природно, держава захищала і всі інші групи населення країни, але це було лише необхідністю для збереження влади.

Еволюція правосвідомості

У міру суспільного розвитку змінювалася і система права, вона ставала все більш демократичною і ліберальною. У період становлення буржуазних держав в Європі вона зазнала кардинальних змін, цей процес навіть можна назвати революцією правосвідомості. Першу цеглину майбутньої основи правової держави заклала прийнята у Франції наприкінці вісімнадцятого століття «Декларація прав людини і громадянина». Тоді вперше природні невідчужувані права людини були законодавчо оформлені і визнані як такі. Потім стався відкат і навіть посилення караючої складовою права на догоду інтересам держави з явним нехтуванням правами людини. Це дуже добре спостерігається на прикладі нацистської Німеччини та більшовицького Союзу РСР. Відповідальність перед законом була вкрай радикалізувати, при цьому застосовувалася необгрунтована жорстокість навіть за підозрою в нелояльності до державних засадам. Нормативні акти постійно змінюються, і тим не менш незнання закону не звільняє від відповідальності громадян країни рад. А скоріше, служить обтяжуючою обставиною.

Гуманізм в юридичному аспекті

Після зламу тоталітарних за своєю суттю політичних режимів настає своєрідний ренесанс суспільної правосвідомості. У всіх європейських країнах права людини та їх дотримання були поставлені на чільне місце національного законодавства. Пізніше всіх до переосмислення юридичних цінностей звернулися в країнах Східної Європи та Росії. Це було пов`язано з відомими процесами, що відбувалися в цих державах наприкінці 80-х і початку 90-х років минулого сторіччя. Національна система права переживала значна зміна нормативної бази. Підвищувалася гуманістична основа законодавства. Однак сама система права залишалася незмінною. Це, в свою чергу, означає необхідність його існування для будь-якої держави, незалежно від політичного режиму та ідеології, що панує в суспільстві.

Російське законотворчість

Сучасна законодавча база нашої країни налічує більш ніж тридцять галузей права, що регулюють весь масив суспільних відносин. Кожна з них покликана регулювати тільки властиві тій чи іншій сфері виникають різноманітні взаємодії людей. Процес прийняття закону проходить п`ять послідовних стадій:

• Законодавча ініціатива.
• Обговорення в парламенті.
• Прийняття закону в Державній Думі.
• Прийняття нормативного акту в Раді Федерації.
• Підписання та оприлюднення закону.

Тільки після цього він вступає в силу на території всієї країни. Також при призначенні покарання юристи оперують такими поняттями, як правоздатність та дієздатність. У першому випадку це означає наявність у кожної людини природних прав від народження, яких ніхто не може його позбавити. У другому випадку це означає здатність своїми діями здійснювати свої права та обов`язки, і от якщо людина визнається недієздатним, тоді незнання закону звільняє від відповідальності. У всіх інших випадках це виключено.

Російська правова система передбачає різну галузеву відповідальність за порушення законів. Залежно від тяжкості та суспільної небезпеки існують такі типи стягнень:

• Адміністративно-правове.
• Цивільно-правову.
• Дисциплінарно-трудове.
• Кримінально-правове.

Всі ці типи відповідальності припускають певні заходи впливу з боку держави та її органів. Найбільш жорстким є кримінальне переслідування, в особливих випадках міра покарання по цій галузі права може бути виражена в довічному ув`язненні. Проте в цілому юридична відповідальність дуже варіативна.

Підводячи підсумок, можна відзначити, що право, безперечно, є важливою складовою частиною будь-якого сучасного суспільства. Всю законодавчу базу знати неможливо, тому в своїх діях людина має бути дуже обережний, бо незнання закону не звільняє від відповідальності, і в цьому полягає справжня справедливість дії правових норм.