Антимонопольне законодавство. Федеральна антимонопольна служба. Державна антимонопольна політика

Не для кого не секрет, що там, де є попит, завжди присутній пропозицію. Якщо компаній, готових задовольнити потреби споживачів, більше, ніж одна, то це свідчить про присутність на ринку такого поняття, як конкуренція. З її допомогою утримуються ціни, якість і кількість товару. Якщо ж фірма або організація, що пропонує населенню той чи інший вид продуктів або послуг, існує в єдиному екземплярі, то вірогідна поява так званої монополії (в перекладі з грецького означає «один продавець»).

Позитивні і негативні сторони присутності на ринку компанії-домінанта

З одного боку, наявність такого явища благотворно впливає на розвиток досягнень науки і техніки, дозволяє впроваджувати новітні технології, вливати кошти в підготовку кваліфікованих робітничих кадрів і т.д. З іншого боку, монополізація того чи іншого сектора економіки має ряд негативних моментів. Так, першим і найбільш важливим є придушення рушійної сили розвитку ринкового прогресу - конкуренції.

Другий фактор плавно випливає з попереднього. Відсутність конкуренції дозволяє встановлювати ціни, які будуть прийнятні в першу чергу для підприємства. Тобто існує ймовірність збільшення вартості товару при зменшенні обсягу його випуску. Фірми-монополії здатні штучно сповільнювати процес розвитку нових технологій, а також розоряти природні ресурси і забруднювати навколишнє середовище.

Будь-яка спроба середнього або малого бізнесу аналогічного характеру розкрутитися і вийти на ринок викорінюється. Як у такому разі боротися з монополіями? Яким чином можна підтримувати розвиток конкуренції і не допустити можливості появи одноосібно керівних на ринку фірм? Для попередження всіх негативних наслідків, пов`язаних з монополізацією економіки, у багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії, існує антимонопольне законодавство. Давайте докладніше розглянемо, що являє собою дана сфера права, звідки вона з`явилася і яке її розвиток.

Історія зародження

Антимонопольне законодавство являє собою сукупність різних заходів, дія яких спрямована на попередження, а також обмеження формування і розвитку монополій. Комплекс цих актів зародився в США. Витоком їх появи служить так званий акт Шермана (Sherman`s act), або «антитрестовский» закон, підписаний в Америці в 1890 році. Даний документ проголошував неправомочною і кримінально караною будь-яку спробу створення монополії. Крім того, цей акт вводив обмеження на створення спілок (трестів), які на меті скорочення конкуренції. Даний закон став першою цеглинкою у фундаменті міцної системи під назвою «Антимонопольне законодавство».

Відповідальність за прийняття рішень з приводу тих чи інших порушень акту покладалася на уряд. Тобто спеціальної служби, яка контролює виконання пунктів документа, в той час не було. Варто відзначити, що також була відсутня система, що передбачає профілактику недотримання параграфів договору. Поступово розвиток антимонопольного законодавства набирало обертів.

Нові доповнення і пояснення

Всі неточності, які мали місце в акті Шермана, були виправлені в 1914 році, коли в силу вступили закон Клейтона і закон торгової комісії Федерації Штатів. У них більш чітко і зрозуміло були прописані основні визначення, заходи боротьби та відповідальність за порушення умов. Ці документи лягли в основу антитрестовской політики США.

Слідом за Америкою заходи, що дозволяють посилити конкуренцію, взяли й інші держави. У 1948 році у Великобританії було проголошено закон про монополії. Потім, в 1963 році, антитрестовский акт був підписаний у Франції. Через рік - в Італії. Східна Європа приєдналася до боротьби з монополіями в 80-х роках минулого століття. Серед країн, які підтримали процес викорінення Трестівський спілок, була і Росія.

Примітно, що кожна країна має свої пріоритетні напрямки розвитку економіки, які підтримує цей закон: антимонопольне законодавство як Сполучених Штатів Америки, так і Європи хоч і походить від одного документа, але захищає інтереси різних сфер.

Американська модель спрямована на протидію появі трестів як самостійної одиниці. Для європейської політики характерний регулятивний механізм, який дозволяє боротися з негативними явищами у з`являються монополії.

Штучно створені домінантні організації та спроби боротьби з ними

Примітно, що в Росії монополії стали з`являтися з благословення і за наказом правлячої верхівки. Держава самостійно створювало спілки та трести, але тільки в тих галузях економіки, розвиток яких мало пріоритетне значення для зростання добробуту всієї країни в цілому. До них належать такі: транспорт, нафтова і вугільна промисловості, металургія і т.д. Однак поступово створені штучно трести стали утискати інші підприємства і диктувати уряду власні умови. Саме тому державні органи влади вирішили впровадити в економіку антимонопольне законодавство. Це сталося в 1908 році. За основу був узятий вже відомий акт Шермана. Однак перша спроба створення антимонопольної політики провалилася. Цьому немало посприяли створені асоціації підприємців. Незабаром державні органи були зайняті більш суттєвими проблемами: Перша світова війна і Жовтнева революція поставили під загрозу існування всієї країни.

Через деякий час уряд СРСР створило єдину власну монополію під назвою «командна економіка». Конкуренції не було. Та й хто посмів би змагатися з такими гігантами, як Держплан, Держпостач Держкомцін?

«Прадідусь» ФАС

Незадовго до розпаду СРСР, в 1990 році, на урядовому рівні було створено Державний комітет Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки з питань антимонопольної політики та підтримки розвитку нових економічних структур. Це утворення є прабатьком такого підрозділу, як Федеральна антимонопольна служба (ФАС). Передумовою появи комітету послужило твердження закону РРФСР «Про республіканських міністерств і державних комітетів країни». З тих самих пір розвиток антимонопольних структур на території країни стало набирати обертів.

Вже в наступному, 1991 році, урядом був прийнятий закон, який регулював конкуренцію і обмежував діяльність трестів і різних союзів на ринках товарів. Постанова було виправлено і доповнено через чотири роки. У кінцевому результаті цей закон забороняв будь-які дії організації, що займає привілейоване становище на ринку, якщо ті тягли за собою:

1. Обмеження або утиск інтересів інших учасників торгівлі.
2. Обмеження явній або неявній конкуренції.

Крім того, дана постанова забороняло будь-які договори, що стосуються цінової політики, розділу ніші ринку або вилучення товарів, що тягнуть їх дефіцит.
Через два роки, у 1997 р, Державний комітет Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки з питань антимонопольної політики та підтримки розвитку нових економічних структур був перейменований в Державний антимонопольний комітет. За кілька років цей підрозділ зазнало численні зміни. У 2004 році на його основі була створена дійшла і до наших днів Федеральна антимонопольна служба.

Функції і завдання організації

Це відомство безпосередньо підпорядковується голові уряду країни. Якщо розглядати в сукупності, то Федеральна антимонопольна служба займається врегулюванням питань, так чи інакше пов`язаних з виникненням і розвитком монополій. Зокрема, це підрозділ:

1. Вирішує питання, пов`язані з недобросовісною конкуренцією.
2. Займається припиненням, а також обмеженням та попередженням дій, що тягнуть за собою появу монополій.
3. Контролює дотримання всіх наявних вимог і постанов, що стосуються антимонопольного законодавства.

Всі організації, що працюють на російському ринку, обсяг продажів яких складає більше 35% від загального по країні, занесені до спеціального державного реєстру. Цей список дозволяє ФАС здійснювати належний контроль за діяльністю монополій і покладати на них відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Розглянута служба розробляє нові пропозиції щодо вдосконалення розвитку конкурентоспроможної економіки. Також вона диференціює використання цих заходів залежно від сфери ринку.

Різні тлумачення

В даний час в Росії відбуваються кроки щодо створення повноцінної конкурентоспроможного середовища національної економіки. Вони передбачають просування товарів на світовий ринок, зменшення ризику появи трестів або союзів в тій чи іншій ринковій ніші. На даному етапі розвитку антимонопольне законодавство РФ далеко не досконале. Численні підводні камені наявних постанов і різне тлумачення їх пунктів призводять до появи негативних наслідків, відповідальність за які лягає на уряд і бізнесменів. Навіть саме незначне порушення антимонопольного законодавства може призвести до серйозного збитку.

Федеральні закони, які необхідно знати: перша частина

Хто попереджений, той озброєний. Саме тому великим організаціям слід знати правила і закони, які містить федеральне антимонопольне законодавство.

Є два основних напрямки, за якими здійснюється регулювання діяльності організацій. До першої гілки відноситься антимонопольне законодавство, положення якого спрямовані проти компанії-домінанта і штучно створеного нею ціноутворення. Цей напрямок регламентується наступними постановами:

1. Федеральний закон «Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках». Даний акт набув чинності двадцять другого березня 1991 року. Він є головним документом, за яким здійснюється контроль над організаціями-монополістами.

2. Федеральний закон «Про захист конкуренції на ринку фінансових послуг». Він був прийнятий двадцять третього червня 1999 року.

Федеральні закони, які необхідно знати: друга частина

Наступною гілкою, яку зачіпає антимонопольне законодавство в Росії, є регулювання робочих процесів природних монополій. До останніх відносяться залізниця і водопостачання, ЖКГ та інші стратегічно важливі організації. Функціонування подібного роду об`єктів спирається на кілька правових актів:

1. Федеральний закон «Про природні монополії». Він був прийнятий в середині липня 1995 Державною думою. А набув чинності трохи пізніше - 17 серпня. Потім він не раз піддавався коригуванню і доповненням.

2. Прийнятий 28 квітня 1997 указ президента Російської Федерації «Про реформу житлово-комунального господарства».

3. Двадцятого грудня 1997 було підписано постанову Уряду РФ «Про Програму демонополізації та розвитку конкуренції на ринку житлово-комунальних послуг на 1998-1999 роки».

4. Федеральне антимонопольне законодавство регулюється також указом президента країни «Про розвиток конкуренції при наданні послуг з експлуатації та ремонту державного і муніципального житлового фондів», який набрав чинності наприкінці березня 1996 року.

Варто відзначити, що і перше, і друге напрямки суворо виконуються і на регіональному рівні. Російське антимонопольне законодавство на місцях не має принципових відмінностей від загального стану, що діє на всій території країни. Ухвалення додаткових актів на регіональному рівні свідчить лише про бажання виконавчих органів надати федеральним постановам легітимний характер в деяких окремих областях держави.

Слід звернути особливу увагу на те, що антимонопольне законодавство має ряд обмежень, які утрудняють свободу прийняття рішень різними суб`єктами господарської діяльності. І, що найцікавіше, воно має унікальну порівняно з іншими правовими системами Росії, дуже абстрактну структуру. Остання, у свою чергу, складається з ряду абстрактних понять.

Опис основного акту

Двадцять другого березня 1995 урядом РРФСР було прийнято закон «Про конкуренцію і обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках». Протягом кількох десятиліть цей акт доповнювався і переглядався. Надалі статті документа і стали визначати основний принцип роботи механізму під назвою «Антимонопольне законодавство».

Спочатку постанова складалося з семи розділів. Поступово деякі з них були замінені окремими законами, інші просто втратили силу. Проте саме цей документ є основним у формуванні антимонопольної політики Росії.
Коротенько розглянемо, що містить кожен розділ цього акту:

1. Перша частина закону називається «Загальні положення». Вона складається з чотирьох статей, які оповідають про / об:
а) цілях, переслідуваних цією постановою, і про такий механізм, як антимонопольне законодавство, а також про його структуре-
б) сфері застосування самого закону-
в) антимонопольних органах федерального і регіонального масштаба-
г) основних поняттях, які зустрічаються по тексту документа.

2. Другий розділ є основним і найбільш важливим для організацій. Тут описується характер, а також даються можливі ознаки присутності на ринку компанії, що веде монопольну діяльність. Статті 5-9 регулюють роботу організацій, що займають домінуюче становище в тій чи іншій сфері економіки.

3. Що складається з однієї статті третій розділ закону розповідає про такі поняття, як недобросовісна конкуренція і антимонопольне законодавство як засіб боротьби з нею.

4. Четверта частина закону складається з шести розділів. Кожен з них по черзі дає відповіді на наступні питання:

а) які завдання та функції антимонопольного органу-
б) що включають його полномочія-
в) які права органу в отриманні інформації різного роду-
г) чи необхідно надавати дані вищестоящим інстанціям-
д) що включають обов`язки антимонопольного органу в питанні дотримання комерційної тайни-
е) яке сприяння органів у розвитку підприємництва і конкуренції.

5. П`ятий розділ розкриває перед читачем різні види державного контролю за підприємствами-монополістами. Він містить чотири частини.

6. Далі описується відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. Що складається з шести частин, цей розділ дає повне і вичерпне поняття про / об:

а) обов`язковому виконанні приписів та розпоряджень, виданих антимонопольним органом-
б) видах відповідальності за порушення антимонопольного законодавства-
в) зобов`язання комерційних і некомерційних підприємств у разі невиконання пунктів розглянутого акта-
г) відповідальності за порушення закону керівниками та іншими особами-
д) стягнення убитков-
е) відповідальності осіб федерального антимонопольного органу в разі порушення пунктів закону.

7. Останній розділ встановлює порядок прийняття, виконання або оскарження приписів, які були видані антимонопольним органом.

Така структура початкового закону, що регулює діяльність домінуючих організацій. Поступово багато статей цього документа стали окремими повноправними актами.

Методика перевірки порушень антимонопольного законодавства

Примітно, що в більшості своїй цей закон забороняє не саме дію як таке, а ефект, який може з`явитися після нього. Саме цей факт тягне за собою величезні труднощі не тільки для суб`єктів господарської діяльності, а й для інших осіб і організацій.

Основна складність виникає при визначенні переліку дій, які можуть призвести до різного роду негативних наслідків, що зачіпають антимонопольне законодавство і регулювання процесів підприємницької діяльності. Якщо зрозуміти, що ті чи інші моменти приведуть до порушення правового акта, то можна спокійно планувати розвиток організації та оцінювати господарські ризики. В іншому випадку можливості для нормального процесу роботи просто немає.

Як правило, для того щоб з`ясувати негативний ефект тих чи інших вжитих організацією дій, необхідно провести глибокий економічний аналіз. Єдиної методики для перевірки немає. Справи про порушення антимонопольного законодавства перевіряються, виходячи з нормативного акта № 220, який називається так: «Порядок проведення аналізу стану конкуренції на товарному ринку». Ця постанова затверджено 28 квітня 2010 наказом ФАС Російської Федерації.