Поняття місцевого самоврядування

Поняття і сутність місцевого самоврядування передбачають відому децентралізацію у владі, певну самостійність місцевих органів. Сама галузь стала формуватися в Росії на початку 90-х років. Визначення місцевого (муніципального) самоврядування закріпилося спочатку в союзній, а потім і російському законі. Однак необхідно відзначити, що формування цієї гілки влади в деякій мірі почалося в Росії ще до революції.

Так, наприклад, Олександр Другий направляв міську та земську реформу на децентралізацію та забезпечення розвитку почав територіального регулювання в країні, вводячи в закон зазначене поняття.

Місцеве самоврядування після 1917-го року ґрунтувалося на принципі єдності Радянської системи як комплексу органів держвлади. Для цієї системи була характерна жорстка підпорядкованість нижчих вищим. Поняття місцевого самоврядування відкидалося як буржуазний шлях формування влади на місцях. Такий шлях був абсолютно неприйнятний для Радянської держави, що мав централізований характер. Тільки до кінця 80-х років уряд визнав необхідність використовувати поняття місцевого самоврядування. Таким чином, почалося реформування територіальної влади.

У Законі, прийнятому 9 квітня 1990-го року, були закріплені загальні принципи, що визначають поняття місцевого самоврядування та господарства СРСР. Так, були встановлені головні напрямки розвитку цієї гілки влади, основи організації та діяльності.

У 1991-му році був прийнятий Закон, відповідно до якого почав здійснюватися процес перетворення територіальних органів, формування всієї системи місцевої влади в країні.

Подальший розвиток структура отримала в положеннях Конституції держави. Таким чином, було офіційно визнано поняття місцевого самоврядування. Система отримала юридичний статус і гарантії законодавства.

Відповідно до статті 130 Конституції через структуру місцевого самоврядування забезпечується вирішення населенням питань територіального значення, а також використання, розпорядження, володіння муніципальною власністю.

Дана гілка влади діє в сільських, міських поселеннях, на інших територіях (в районах, сільських округах). Всі ці територіальні одиниці називаються муніципальними формуваннями.

Сьогодні місцеве самоврядування являє собою особливий рівень реалізації влади в країні.

Згідно зі статтею 3 Конституції громадяни висловлюють свою владу через держоргани, муніципальні органи. Крім того, народ може реалізовувати свою волю безпосередньо через вибори, референдуми та інші форми прямого волевиявлення. Державна і муніципальна влада, таким чином, є формами вираження народовладдя в країні.

Місцеве самоврядування, що характеризується як форми народовладдя, закріплено у Федеральному Законі, що відбиває загальні принципи формування муніципальної влади. Відповідно до закону, ця гілка влади є гарантованою і визнаній самостійною діяльністю населення з вирішення питань муніципального значення. При цьому в тексті закону міститься вказівка на відповідальність народу за свої рішення. Волевиявлення громадян може реалізовуватися безпосередньо або через органи територіального (муніципального) самоврядування. Вирішення питань муніципального значення при цьому здійснюється відповідно до інтересів народу, його історичними та іншими традиціями.

Таке визначення об`єднує в собі найбільш значимі ознаки, які характеризують муніципальну владу та її положення у всій системі народовладдя країни.