Печінкова недостатність

Печінкова недостатність є станом патологічним, що представляє останню стадію якого-небудь захворювання. Недуга пов`язаний з порушенням функцій і супроводжується розладами нервово-психічного характеру різного ступеня вираженості, у ряді випадків, аж до коми.

Печінкова недостатність може бути наслідком інфекційного гепатиту (хвороба Боткіна), хронічного гепатиту, переходить у цироз, альвеококозу, пухлини, хронічного панкреатиту з обтурацією (закупоркою) жовчної протоки. Причиною виникнення захворювання є також порушення гемодинаміки на тлі оклюзії вен печінки, отруєння грибами, гепатотропними речовинами (свинцем, фосфором і іншим), вплив екстремальних факторів (оперативних втручань, опіків, ран). Недуга розвивається і при непереносимості лікарських засобів (протидіабетичних препаратів, аміназину та інших), хворобах, що супроводжуються позапечінкових холестазом.

У дитячому віці печінкова недостатність найчастіше є наслідком вірусного гепатиту В.

Враховуючи механізм, печінкова недостатність поділяється на дві форми.

До першої відносять ендогенну. Ця форма розвивається внаслідок поразок у паренхімі печінки і розлади функції гепатоцитів.

Екзогенна форма обумовлена надходженням насиченою аміаком крові в загальний кровотік з ворітної вени по портокавальним анастомозам.

Як показує практика, печінкова недостатність в більшості випадків розвивається в змішаній формі. При цьому переважають ендогенні фактори.

Печінкова недостатність. Симптоми

Захворювання може протікати блискавично, хронічно і гостро. Найбільш поширеним є хронічне розвиток недуги. При перших його проявах виявляється печінково-клітинна недостатність. Відзначається порушення харчування, сухість шкіри, зниження тургору в тканинах, формування судинних зірочок і крововиливів на шкірі. Зважаючи посилюється інтоксикації може виникнути гінекомастія. Крім того, ймовірно збільшення або зменшення печінки, розвиток асциту, збільшення селезінки. Прояви вираженої недостатності характеризують тяжкої поразки. У хворих в такому стані відзначається специфічний запах з рота, лихоманка, болючість при пальпації.

Подальший розвиток захворювання характеризується розладами нервового і психічного стану пацієнтів. Подібні зміни вважаються основними факторами оцінки тяжкості недуги. З урахуванням симптоматики ці розлади поділяють на три стадії.

Перша відзначається нічний безсонням, емоційною нестійкістю, сонливістю протягом дня, порушенням пам`яті, в деяких випадках можливий головний біль або запаморочення.

Другу стадію характеризують неврологічні розлади, порушення свідомості, аж до виникнення печінкової (енцефалопатії) гепатаргіі. У пацієнтів спостерігається тремор губ, рук, століття, атаксія, блукаючий погляд, мимовільна дефекація і сечовипускання. Ймовірно також і розвиток делириозного синдрому, що супроводжується порушенням зі зміною на загальмованість. При цьому стані спостерігається велика вираженість змін в показаннях електроенцефалограми.

Для третьої стадії (коми) характерна виражена сплутаність свідомості. Після цього настає ступор, а потім - кома.

При блискавичному перебігу печінкової недостатності летальний результат може наступити за кілька годин.

Гостре розвиток захворювання відрізняється різким або підгострим (поступовим) початком, триваючим від декількох днів до тижнів. Патологія може в деяких випадках припинитися після досягнення першої стадії або другий, але, як правило, вона прогресує і призводить до летального результату.