Синдром WPW

У пацієнтів, які страждають синдромом ВПВ, спостерігається тахікардія і аритмія через
аномальність шляху електричного імпульсу, що проходить між шлуночками і
передсердями. Іншою назвою захворювання є передчасне збудження шлуночків. Синдром WPW - явище досить рідкісне, причому у більшості хворих не діагностується яких-небудь захворювань серця. Основною ознакою синдрому є аритмія. У половини пацієнтів спостерігаються тахіаритмії. Захворювання найчастіше протікає приховано, тому необхідно електрофізіологічне дослідження з електростимуляцією шлуночків серця.

Синдром WPW буває двох видів-А і Б. При першому типі проводить аномальний
шлях розташований між лівим шлуночком і передсердям. При типі Б додатковий провідний шлях знаходиться між правим шлуночком і передсердям, що призводить до передчасного збудження шлуночка.

Синдром WPW характеризується нападами аритмії, що протікають з високою
частотою і закінчуються мимовільно. Напади можуть бути спровоковані надмірними фізичними навантаженнями, прийомом алкоголю, стресами, курінням, сильним переохолодженням і т.п. Слід уникати прийому лікарських препаратів, що пригнічують нормальний хід імпульсів у серці у пацієнтів, що мають синдром WPW. Лікування в більшості випадків не потрібно.

Великою небезпекою є поєднання проявів синдрому з передсердними аритміями, при якому необхідна хірургічна операція. У цьому випадку проводиться радіочастотна абляція, тобто руйнування патологічних провідних шляхів. Радіочастотна абляція, проведена за допомогою введення катетерів-електродів під час внутрисердечного ЕФД, отримала в останні роки досить широке поширення. Деструкція є ефективним і безпечним методом лікування синдрому ВПВ. Успішних результатів вдається домогтися у 96 відсотків пацієнтів.

Показаннями до застосування радіочастотної абляції патологічних додаткових шляхів служить стійка НЖТ, індивідуальна непереносимість антиаритмічнихпрепаратів і небезпека виникнення миготливої аритмії. У молодих хворих такий спосіб лікування представляє альтернативу довічного медикаментозному лікуванню.

При безсимптомному протіканні такого захворювання, як синдром ВПВ, лікування призначається далеко не всім пацієнтам. Слід зауважити, що лікування синдрому може нести більшу небезпеку, ніж саме захворювання. Оцінити небезпеки для життя аритмій дозволяють проби з фізичним навантаженням.

Синдром WPW лікують лікарськими препаратами, які уповільнюють АВ проведення імпульсів (дігоксин, аденозин, верапаміл), або проведення
по додатковому шляху (лідокаїн, прокаїнамід). У рідкісних випадках
надшлуночкові тахікардії можуть трансформуватися в миготливу аритмію,
тому лікар повинен розташовувати дефібрилятором, для проведення екстреної
кардіоверсії у разі потреби. Особливо важливим це є у випадку
використання засобів, що блокують проведення в вузлі.

Для терапії пароксизмів при миготливої аритмії вводять прокаїнамід, уповільнюючий проведення імпульсу по аномальному шляху. Профілактикою
є застосування та інших препаратів класу 1с або 1а. Іноді призначається
пропронолол з дотриманням всіх запобіжних заходів.

У деяких випадках НЖТ можна перервати за допомогою урежающей або робить частішим ЕКС. Лікарські препарати тривалої профілактичної дії вибираються під контролем ЕФД. Це особливо важливо у випадках, коли
попередні пароксизми супроводжувалися непритомністю та порушеннями гемодинаміки, а також при пароксизмах миготливої аритмії з підвищеною ЧСС.