Шкірні захворювання. Багатоформна еритема

Багатоформна еритема є островоспалітельних шкірним захворюванням (Мультиформна дерматоз). Для нього характерна «сезонність» і рецидивуючий перебіг. Мультиформна ексудативна еритема поширена повсюдно, виникає як у дорослих, так і у дітей. Найчастіше захворювання проявляється у весняний та осінній період. Як показує практика, найбільш схильні до захворювання чоловіки, а більше половини випадків характерні для вікової групи молодше двадцяти років.

За результатами проведених аналізів можна достовірно сказати, що основними чинниками, що викликають це захворювання, є інфекційні ураження (тонзиліт, ревматизм, лепра, тиф). У багатьох випадках багатоформна еритема викликана гонореєю, герпетичною інфекцією, мікоплазмозом. При цьому відзначалася супутня кишкова інтоксикація.

Лікарська практика констатує також деякі епізоди виникнення даного захворювання внаслідок прийому окремих ліків (для лікування інших недуг). Найчастіше багатоформна еритема розвивається в процесі лікування інфекційних уражень препаратами сульфаніламідної групи, а також антибіотиками, саліцилатами та барбітуратами. При цьому препарати використовувалися як у поєднанні з іншими медикаментами, так і самостійно. До рідкісних епізодах можна віднести розвиток захворювання внаслідок прийому ліків, що містять ртуть, йод або миш`як. Безумовно, не виключається і змішаний механізм впливу інфекційних агентів та їх токсинів у поєднанні з ліками. Мультиформна еритема може виникнути і внаслідок системних захворювань сполучної тканини і при нових злоякісних утвореннях, які можуть виникнути як при використанні хіміотерапії, так і без її застосування.

Висип на шкірі може бути у вигляді плям, везикул, папул або бульбашок червоного або темно-рожевого кольору. Інфільтрати (кров`яні і лімфатичні скупчення в тканинах) можуть виглядати як дуже великі вузли або ж як папули невеликого розміру. Лущення при цьому може бути рясним або незначним.

Багатоформна еритема починає проявлятися невеликими набряклими плямами або папулами, діаметр яких від одного до п`яти сантиметрів. По ходу розвитку захворювання можуть утворюватися бляшки, що розвиваються по периферії з западанием до центру. Висипання, як правило, розвиваються симетрично. Частим місцем їх локалізації є тильна сторона підошви або кисті, лікоть, обличчя, передпліччя, коліна, лікті, промежину, статевий член. Поразки слизових оболонок губ, порожнини носа, ротоглотки, вульви та інших представлені у вигляді болючих ерозій, покритих фибринозной плівкою. Поразки волосистого ділянки на голові не характерно.

Залежно від тяжкості симптомів і переважаючого типу висипань поділяють три форми захворювання.

До першої відносять папульозну (просту) форму. У цьому випадку відзначається легкий перебіг хвороби, при якому основними видами висипань є бляшки, плями і папули з незначним ураженням слизових.

До другої відносять бульозну форму, для якої характерно незначна кількість висипань, які представлені еритематозними бляшками. У центрі бляшки утворюється міхур, по периферії також відзначається наявність бульбашок. Для даної форми захворювання характерне також ураження слизових.

До третьої формі відносять важку бульозну форму (синдром Стівенса-Джонсона). При цьому спостерігається велике шкірне і слизове поразку порожнини рота, області очей, вульви, аногенітальний зони. У деяких випадках відзначається розвиток синдрому Лайєлла.

Як показує практика, захворювання протікає від трьох-чотирьох (в легкій формі) і від чотирьох до шести (в більш важких формах) тижнів. Проходить ураження досить повільно. При цьому стійких дефектів шкіри, як правило, не відзначається.