Державний борг і бюджетний дефіцит країни

Проведення фінансово-бюджетної програми є головною метою бюджетного регулювання, оскільки єдиним надійним джерелом поліпшення добробуту країни є реальне зростання економіки. Державний борг і бюджетний дефіцит в сучасній інтерпретації мають неоднозначне трактування, оскільки деякі фахівці вважають, що їх використання веде лише до збільшення інфляції і ніяк не впливає на стимулювання економіки. Інші економісти навпаки, заявляють, що державний борг і бюджетний дефіцит є одним з найбільш ефективних способів пожвавлення економіки.

Науковий пошук, спрямований на врегулювання економіки, будується на оптимальному співвідношенні між соціальною справедливістю та економічною ефективністю. Вже абсолютно точно доведено, що збільшення надходжень грошових коштів до державного бюджету призводить до збільшення бюджетних витрат. Зрозуміло, що збільшувати темпи зростання ВВП і одночасно знижувати інфляцію нереально, це може призвести до стагнації, таку тезу підтверджують конкретні розрахунки.

Державний борг і бюджетний дефіцит ретельно розглядалися відомими економістами нашого часу, їх думки викладені в численних працях, присвячених розвитку сучасної державної економіки. Щоб зрозуміти базові тези цих навчань, необхідно знати, що державний бюджет являє собою форму освіти і витрачання грошових коштів, призначених для функцій місцевого самоврядування та для фінансового забезпечення поставлених завдань. Бюджетний дефіцит виникає в державі, коли доходи і витрати не збігаються, при цьому виникають такі економічні відносини між учасниками, коли використання грошових коштів буває значно вище відведеного бюджету.

Не варто думати, що державний борг і бюджетний дефіцит можуть тільки негативно впливати на розвиток економіки. У періоди економічних спадів для пом`якшення ситуації використовується саме державне запозичення, що перешкоджає різкому падінню попиту і що надає стабілізуючий вплив на економічну політику країни. Крім цього, державні позики призначені для додаткового надходження в країну фінансів, які згодом стануть базою майбутнього економічного зростання.

Як стверджують економісти зовнішній державний борг СРСР дозволив країні здійснювати великі сукупні витрати, ніж напрацьований національний дохід. Таким чином, видно, як державні запозичення позитивно впливають на макроекономічну політику країни. Зовнішній борг країни часто виявляється для неї непосильною ношею, так як необхідно віддавати цінні товари, щоб погасити борг, а кредитор часто ставить перед державою-боржником нездійсненні умови. У той же час внутрішній державний борг вимагає перерозподілу доходів усередині країни, часто це виглядає як перехід грошових коштів від малозабезпеченого населення країни до більш забезпеченому.

На сьогоднішній день існує ряд методологічних проблем, які дозволяють прогнозувати внутрішній державний борг Росії з точністю до декількох відсотків. При цьому існує чіткий поділ між поняттями «борг сектора державного управління» і «державний борг країни». Виходячи з цього, можна зрозуміти, що боргові зобов`язання сектора державного управління не включають в себе борги установ грошово-кредитного регулювання, які утворюються від прийняття на себе заборгованості сторонніх боржників.

Звідси випливає, що питання щодо порядку обслуговування і погашення державного боргу країни потребують строгого контролю і чіткому державному врегулюванні.