Організація виробництва як наука

Поняття організації виробничого процесу передбачає собою методи для підбору і поєднання елементів виробництва в часі і просторі з метою досягнення ефективного кінцевого результату. Таким чином, організація виробництва - це система заходів, метою яких є раціональне поєднання в просторі та часі основних речових елементів і людей, які зайняті в процесі виробництва.

Організація виробництва заснована на таких основних принципах:

-спеціалізація, яка характеризується обмеженням номенклатури однойменної продукції і масовістю її виготовлення-

-непреривность- її метою є збільшення часу процесу обробки предмета праці, і зменшення часу його знаходження в очікуванні, скорочення переривов-

-пропорційність, яка полягає в досягненні щодо рівного об`єму випуску продукції і обсягу робіт за певний період часу у всіх основних і допоміжних підрозділах підприємства-

-прямоточность, з її допомогою забезпечується найкоротша відстань при русі предметів праці у виробничому процесі-

-ритмічність, яка передбачає регулярне повторення виробничого процесу через рівні відрізки часу-

-гнучкість, що дає можливість швидкого переходу до випуску нової продукції.

Організація виробництва, як наука зародилася лише трохи більше ніж 100 років тому. За цей час у неї були і періоди застою, і стрімкі підйоми. Але досі наукова організація праці не отримала однозначного визначення в дослідницькій літературі. Організація виробництва в часі і в просторі іноді розглядаються деякими вченими як різні не взаємозалежні процеси.

У 60-х і 80-х роках минулого століття були сформовані різні визначення цієї науки, які можна розділити на два варіанти:

-наука, яка вивчає прояв і дію об`єктивних економічних законів, що відбиваються в виробничо-господарської діяльності досліджуваних підприємств-

-раціональне поєднання основних елементів виробництва в часі і просторі в різних цілях.

Вже в 1956 році в США в якості однозначного офіційного визначення була прийнята формулювання, що наука про організацію виробництва вивчає проектування, поліпшення і практичне застосування інтегральних схем, до яких включаються люди, обладнання та матеріали. У ході подальшого вивчення цієї науки було виявлено, що організація виробництва і підприємництва мають своєю метою розгляд різних багатопланових завдань.

Комплексний розгляд цих завдань дозволяє дати рішення питання про те, що повинні робити для здійснення успішного господарювання на підприємстві фахівці з організації виробництва та керуючі менеджери. Адже для того, щоб мати можливість здійснювати успішні зовнішні маневри, повинна існувати ясна картина стану внутрішнього виробництва, його поточні та перспективні можливості, які можна активно використовувати з метою досягнення поставлених завдань.

Практика свідчить, що організація виробництва навіть на родинних підприємствах зазвичай стикається з рішенням виникаючих специфічних і унікальних завдань. Зокрема, до них відносяться завдання щодо ефективного використання робочої сили та обладнання, забезпеченості матеріалами та сировиною, найкраще використання виробничих площ, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції, освоєння виробництва нових видів продукції.

Всі ці завдання можна вирішувати тільки в сукупності всіх досліджуваних факторів, так як всі вони разом і становлять процес виробництва. Якщо керуючий менеджер впливає на один з елементів системи, то це відразу впливає і на стан інших входять в систему підсистем і елементів.