Капітал як фактор виробництва і трансформації держпідприємства у приватну фірму

Трансформаційна економіка - це докорінна зміна головних економічних інститутів і формування нової економіки. Тривалість перехідного періоду, як правило, залежить від тривалості того, наскільки швидко створюється приватний капітал як фактор виробництва. Ключовим інститутом сучасної ринкової економіки є фірма. У вітчизняній економіці фірма як особливий інститут досі перебуває на стадії свого формування та розвитку. Становлення фірми в перехідний період не завжди можливо проаналізувати з позицій неокласичної теорії, оскільки її методологічної та категоріальної бази недостатньо для адекватного аналізу і пояснення економічних явищ в динаміці. Це обумовлює необхідність застосування інституційного підходу, який враховує і людський фактор виробництва, і те, наскільки підприємницька здатність, як фактор виробництва, можуть ефективно реалізуватися в такій формі його організації, як фірма.

Процеси економічного реформування ведуть до того, що акціонерне товариство стає панівною господарсько-правовою формою бізнес-діяльності. Проте можливості приватизованих підприємств можуть бути досить обмежені. Тому для їх адаптації та затребуваний приватний капітал як фактор виробництва. Невирішеність практичних проблем обумовлює необхідність теоретичного дослідження впливу інституційних чинників на процес становлення фірми в перехідній економіці. У перехідний період відбувається трансформація державного підприємства у фірму, формується приватний капітал як фактор виробництва та розвитку. В ході реформування зникають колишні формальні інститути - партійна і господарська вертикаль, централізоване планування і ціноутворення, «загальнонародна власність». У трансформаційній економіці держава у великих масштабах «скидає» з себе виконання невластивих йому господарських функцій.

Відсутність же ринкових традицій, інститутів і механізмів стримує економічне зростання. Сьогодні економісти відзначають, що центральне місце в сучасних соціально-економічних процесах трансформації повинно відводитися перетворенню інституційної структури і того, наскільки швидко і в достатньому обсязі сформується приватний капітал. Як фактор виробництва, він відіграє визначальну роль і в структуруванні нової економіки. Процес формування інститутів може відбуватися еволюційним чи революційним шляхом. Еволюційний варіант передбачає появу нових формальних інститутів в процесі трансформації вже існуючих. У другому варіанті мається на увазі імпорт інститутів, що вже довели своє ефективний вплив на діяльність господарюючих суб`єктів.

Однак процес формування інституційного середовища в трансформаційній економіці відбувається головним чином шляхом «імпорту інститутів» розвиненою і успішно зарекомендувала себе, ринкової економіки. Відомі такі напрямки імпорту інститутів: на основі теоретичної моделі, за зразками стандартів, раніше існуючим в історії цієї країни, за прикладом наявних в інших країнах.

Імпорт інститутів фірм розвинених країн має свої як позитивні, так і негативні сторони. Негативним моментом імпорту інститутів є їх неоптимальність для даної інституційного середовища. Інститути, прийнятні в одних країнах, можуть стати абсолютно непридатними і нежиттєздатними для інших країн і, особливо для економік, тільки що почали міняти інституційну структуру, де система стимулів все ще орієнтована на колишню адміністративну систему, а зацікавленість господарюючих суб`єктів в результатах своєї діяльності залишається слабкою або недостатньою для формування нової інституційної структури.

Одним словом, імпорт інститутів має суперечливе вплив. З одного боку, він сприяє більш швидкому реформуванню інституційного середовища фірми. З іншого боку, перенесення інститутів обумовлює посилення нестабільності і конфліктність в соціально-економічному розвитку фірми.