Формування інноваційної економіки: технологічна підготовка виробництва

Перехід до інноваційності та кардинальне підвищення страновой конкурентоспроможності вважаються сьогодні найважливішими напрямами модернізації національної економіки. Однак можна стверджувати, що стан білоруського суспільства робить інноваційність безумовним імперативом розвитку і вдосконалення всіх його сфер, і, насамперед таких, як конструкторсько-технологічна підготовка виробництва.

Технологічна підготовка виробництва в контексті інноваційного розвитку сприймається як відмітний характерна ознака сучасного прогресивного розвитку, під яким розуміється здатність суспільства здійснювати необхідні зміни в усіх сферах життя, вміння жити в умовах безперервного ходу таких змін. Однак, як зазначають деякі фахівці, нерідко відбувається підміна розуміння інновацій, інноваційності та інноваційної діяльності в цілому. Найчастіше причиною цього є невірне тлумачення або навіть нерозуміння сутності інноваційної діяльності та її природи, що базуються на ринковій теорії, некоректне копіювання понять і категорій, заімствуемих із зарубіжного соціально-економічного лексикону, що вельми часто викликає на практиці суттєві технологічні втрати у виробництві.

Під інноваціями найчастіше розуміють будь-які нововведення в широкому сенсі: від створення нового продукту, до такого комплексного і складного явища як технологічна підготовка виробництва. Те, що раніше називали словами «нововведення», «нововведення», зараз називають «інноваціями». Це принципово невірно. Вся історія людства - це постійні зміни, постійна поява чогось нового. А інноваційний тип розвитку - якісно новий етап суспільного прогресу, характерний не тільки особливо високими темпами оновлення економіки та інших сфер суспільного життя, але і їх специфічної обумовленістю і спрямованістю, де саме технологічна підготовка виробництва виступає основним індикатором інноваційності.

У спеціальній літературі прийнято вважати, що інновація є категорією не так інструментально-технологічної, скільки економічної, соціальної і навіть особистісної, але при цьому технологічна підготовка виробництва є сутнісною домінантою цього поняття.

Інноваційний процес у вигляді взаємопов`язаного вирішення технологічних, організаційних, соціальних завдань розуміється як цілісна і комплексна проблема. У більшості випадків інновація представляється як проблема науково-технічного прогресу пов`язаного з отриманням, впровадженням та використанням наукових розробок у практику. Враховуючи що, сучасний світ переживає стан глобальної технологізації всіх процесів - соціальних, політичних, економічних, представляється можливим стверджувати, що технологічна підготовка виробництва виступає як самостійне інноваційне явище. Воно носить системні властивості: впровадження вимагає негайного зміни не тільки технології виробництва, але і принципів його економічної організації.

Для правильного розуміння завдань надзвичайно важливо розуміти, що інновації та інноваційність у тій чи іншій мірі притаманні ринковій економіці. Однак тільки в умовах масового застосування інформаційних технологій, інформатизації та софтизации економіки і розвивається на їх основі глобалізації інновації та інноваційність стали формами існування і «виживання» господарюючих суб`єктів, господарських і соціальних систем в конкурентній боротьбі. Перехід до інноваційного розвитку передбачає особливий економічний і інституційний режим. Головна проблема полягає в необхідності створення специфічної інноваційного середовища, елементами якої є економічна свобода- відсутність бюрократичних бар`єрів і коррупціі- конкурентоспроможність. Ні економіка, ні наука, ні освіту, не можуть бути інноваційними самі по собі, якщо вони по яким би то не було причин містять масштабні, об`єктивно даремні витрати часу, сил і засобів. Нарешті, необхідно сформувати громадянське суспільство, рівень і якість життя, охорону здоров`я та освіту, стимулюючі високу якість праці та креативності працівника.

З урахуванням викладеного в осяжній перспективі роль держави у формуванні інноваційної економіки, стимулюванні інноваційних процесів в науці, освіті та інших практико-орієнтованих, суспільно важливих або приносять дохід сферах діяльності повинна полягати в наступному.

1. Формування цивілізованої ринкової системи та її механізму (конкурентне середовище, цілеспрямоване формування або вплив на структуру потреб і умов їх задоволення).

2. Концентрація уваги і ресурсів на розвитку конкурентних пріоритетів економіки в цілому (в першу чергу - в сферах формують людський капітал).

3. Формування адекватної середовища регулювання інноваційної діяльності.

Особливе, в наших умовах визначальне значення має інституціоналізація інтелектуальної власності, а також гідна оплата праці у сфері професійної креативної наукової та освітньої діяльності.