Що відноситься до факторів виробництва? Конкурентоспроможність!

Дослідження питання, що відноситься до факторів виробництва, належить до, свого роду, священним коровам економічної теорії, яка розглядає їх як ресурси, які так чи інакше залучаються для виробничої діяльності. Традиційно поняття факторів виробництва включало в себе такі складові, як праця, земля і капітал. У другій половині ХХ століття до цих складових додалася ще й інформація. Деякі дослідники, крім того, виділяли з поняття «праця» в окремий показник підприємницький талант.

Аналіз процесів, що відбуваються в сучасній економіці, дає деякі підстави стверджувати, що розгляд структури факторів виробництва зараз вимагає певного доповнення та уточнення.

Якщо розглянути, що відноситься до факторів виробництва з точки зору панівних в сучасній економіці тенденцій, то цілком очевидним стає, що цілком самостійним і важливим фактором став, наприклад, маркетинг, роль якого в умовах наростаючої конкуренції важко переоцінити.

Тут на перший план виходить завдання задоволення потреб ринку, що обмежує застосування адміністративних методів управління і підвищує тим самим ринкові демократизм і професіоналізм.

Класична модель конкуренції така: «знижувати ціну, підвищуй якість, надають покупцям додаткові пільги (у формах оплати, поставок, техобслуговуванні і т.д.)». Крім того, реалізація функцій конкуренції та позитивних наслідків її проявів у динаміці співвідношення ціни споживання та якості товарів, по-перше, призводить до об`єктивної потреби формування конкурентного середовища. І робитися це повинно не тільки в інтересах товаровиробників, але, перш за все, споживачів і, по-друге, це безпосередньо зв`яже функції конкуренції з її ж перевагами, як для компаній, так і для продукції, яку вони виробляють. У цьому випадку, в чинники суспільного виробництва цілком доречно включати конкурентні переваги того чи іншого підприємства.

У міру розвитку технологічних, виробничих і управлінських інновацій, а також глобалізації національної та міжнародної конкуренції теорія порівняльних переваг факторів виробництва, які знаходяться в достатку, сама проблема, що відноситься до факторів виробництва, перестає відповідати сучасним вимогам економічної науки. В даний час все більше визнання отримує нова теорія конкурентних переваг. Вона означає наступне:

1. Переваги підприємства і товару перестали бути статичними. Вони змінюються під впливом інноваційно-інвестиційних процесів в техніці і технології виробництва, методах управління і формах організації, в способах просування товарів на ринки.

2. Механізм формування ринкових переваг на основі конкуренції не є єдиним. Держава розглядається тут як найважливішого суб`єкта формування конкурентних стратегій і переваг підприємства. У цьому зв`язку ринковий механізм доповнюється державним механізмом регулювання конкурентних відносин та конкурентоспроможності підприємств.

3. Глобалізація економіки змушує підприємство при формуванні своїх переваг враховувати не тільки власні та галузеві інтереси, а й національні, а також міжнародні умови.

Все це свідчить про те, що, відповідаючи на запитання, що відноситься до факторів виробництва, ми з певним ступенем упевненості можемо констатувати, що конкурентні переваги стали цілком відчутним і відокремленим фактором. Для їх створення державі необхідно здійснювати заходи з формування конкурентного середовища та захисту конкуренції, стимулюванню постійного впровадження нововведень, оптимізації та вдосконалення державного регулювання з урахуванням тенденцій розвитку світової економіки.

Ці переваги можна визначити як ефективність діяльності підприємства в якійсь галузі, яка, по-перше, дає йому найкращі (порівняно з конкурентами) можливості залучати і зберігати споживачів, по-друге, дозволяє отримувати стабільний прибуток і на цій основі забезпечувати відтворення основного капіталу.