Виплати при звільненні

Трудове законодавство визначає перелік моментів, в яких роботодавець просто зобов`язаний провести виплату вихідної допомоги, якщо виробляється розірвання трудового договору. Наприклад, це може бути допомога при скороченні штату або чисельності працівників, при ліквідації компанії та інших подібних випадках. При цьому в Трудовому кодексі передбачені й інші види виплати при звільненні в колективному або трудовому договорі.

Часом фірма погоджується на виплату працівнику додаткової одноразової компенсації при звільненні, а її розмір встановлюється в угоді про розірвання договору найму. Цей вид виплати не передбачений ні в переліку обов`язкових по трудовому законодавству, ні в колективному, ні в трудовому договорі. Суди дотримуються думки, що угода про розірвання договору не може бути його частиною. У ньому не регулюються відносини, що стосуються виконання працівником його прямих функцій. У цьому випадку не можна зменшувати базу податку на прибуток на суму компенсації працівникові при звільненні. Але у компанії існує можливість укладення з працівником додаткової угоди, де буде передбачена виплата відпускних при звільненні при розірванні договору за обопільною згодою сторін.

Податківці та Міністерство Фінансів у своїх листах дали роз`яснення того, що витрати у формі виплати вихідної допомоги можна врахувати як витрати, що дозволяють зменшити базу по податку на прибуток. Такі виплати при звільненні повинні бути передбачені самим трудовим або колективним договором, або додатковою угодою до договору. У тексті цієї угоди має бути передбачено вказівку, що воно являє собою невід`ємну частину основного договору, інакше податківці можуть оскаржити облік витрат, пов`язаних з виплатою даної компенсації.

Розрахунок виплати при звільненні не являє собою особливої складності, оскільки тут потрібно перемножити тільки пару показників: середню зарплату за день з кількістю невикористаних днів у відпустці. Розрахувати середню зарплату за день можна, якщо скористатися даними за фактичною плати за три відпрацьованих місяці, її потрібно поділити на кількість днів, які були фактично відпрацьовані.

Тепер варто розібратися з тим, за скільки днів необхідно вважати? Варто пам`ятати про те, що компенсація повинна бути виплачена в будь-якому випадку, тобто вона не залежить від того, хто став ініціатором звільнення. Для тих, хто пропрацював менше 15 днів, не потрібно її вважати, для всіх інших - обов`язково. Повні 28 днів відпустки будуть оплачені тому, хто пропрацював не менше 11 місяців, тобто календарний рік, якщо рахувати разом з відпусткою. Якщо мова йде про меншій кількості відпрацьованого часу, то тут слід розраховувати відпускні пропорційно тому часу, що було відпрацьовано.

Виплата заробітної плати при звільненні

У разі розірвання трудового договору у кожного працівника є право вибрати: отримати за відпустку компенсацію або відгуляти його. Якщо працівник вибирає відгуляти його, то йому буде виплачена лише заробітна плата, а якщо він вибере компенсацію, то на додаток до виплачуваної оплаті праці додасться ще й виплата за невикористану відпустку. Існує певний набір ситуацій, які вже відрегульовані судовою практикою і нормативними актами, тобто з цих питань не повинно виникати суперечок.

Для співробітників, які не використовують додаткову відпустку за робочий рік, передбачається виплата грошового відшкодування. При наявності відпусток за кілька років всі вони повинні бути компенсовані. У разі звільнення працівника під час проходження випробувального терміну або в тому випадку, коли він пропрацював менше півроку, йому повинна бути видана компенсація, розмір якої пропорційний кількості днів відпустки.

Тепер вам відомо, які можуть бути виплати при звільненні.