Матеріальні цінності: класифікація та облік

Для роботи підприємству крім обладнання та приміщення необхідні певні матеріальні цінності.

До цієї групи відносять основні допоміжні матеріали та сировина, відходи поворотні, покупні напівфабрикати, запчастини, паливо, тарні матеріали і тару.

Сировина і основні матеріали - це службовці для виготовлення продукції матеріальні цінності. До сировини відносять продукцію добувної галузі (худоба, корисні копалини, продукти тваринництва, зерно та ін.) До матеріалів же - продукцію обробних підприємств (пластик, борошно, тканина та ін.)

Допоміжними називають матеріальні цінності, що використовуються для впливу, обробки сировини та основних матеріалів. Вони дозволяють додати продукції певні споживчі властивості (смакові добавки, харчові барвники). Крім цього, допоміжні матеріали використовують для догляду та обслуговування знарядь праці (мастильні компоненти).

До покупних напівфабрикатів відносять матеріали та сировина, які пройшли вже певну обробку, але ще не є готовими виробами. Їх купують у сторонніх підприємств, і вони грають ідентичну роль, як і сировину з основними матеріалами.



Зворотніми відходами виробництва виступають залишки матеріалів та сировини, які утворилися під час створення готової продукції і втратили частково або повністю споживчі властивості матеріалів і сировини (стружка, тирса і т.д.)

Паливо може бути технологічним, руховим і господарським. Воно використовується відповідно для технологічних цілей, як пальне і для опалення.

Тарні матеріали і тара - матеріальні цінності, які застосовуються для транспортування, пакування, зберігання продукції і матеріалів (коробки, бочки, ящики, мішки).

Запчастини застосовують для заміни механізмів і деталей машин.



Зазначені матеріальні цінності підлягають аналітичному і синтетичному обліку. Для успішного виконання даних завдань має бути встановлена чітка система документообігу і самої документації, бути присутнім номенклатура - цінник, в установленому порядку проводитися інвентаризація і контрольна вибіркова перевірка залишків матеріальних цінностей.

Кожна група має свій підрозділ на сорти, види, типорозміри, марки. Щоб організувати правильний облік матеріальних цінностей, на підприємстві розробляється номенклатура - цінник. Це впорядкований перелік найменувань напівфабрикатів, матеріалів, запчастин, палива та інших цінностей, які застосовуються на фірмі. Даний документ повинен включати відомості про кожному матеріалі, його правильне технічне найменування (за ГОСТом), повну характеристику (сорт, марка, одиниця виміру, розмір), а також номенклатурний номер, який є умовним позначенням, по суті заміняє перераховані ознаки.

У випадку, коли номенклатура містить облікову ціну матеріалу, її називають номенклатурою-цінником. Надалі, здійснюючи виписку документів по руху, в них вказують найменування матеріалу разом з номенклатурним номером. Це допоможе уникнути помилок, виконуючи записи в бухгалтерському та складському обліку матеріалів.

Враховуючи матеріальні і духовні цінності, необхідно дотримуватися основні вимоги:

Рух матеріалів і наявність запасів (переміщення, витрата, прихід) повинно відображатися повністю, бути безперервним і суцільним.

Всі операції, вироблені з руху запасів, оформляються в облікових первинних документах.

Облік матеріальних цінностей повинен виконуватися оперативно і достовірно, відображати їх кількість і оцінку запасів.

У вимоги також входить відповідність виробленого синтетичного обліку аналітичними даними за залишками і оборотами на початок кожного місяця.

Дані оперативного і складського обліку по руху запасів у структурних підрозділах підприємства повинні відповідати цифрам бухгалтерського обліку.




» » Матеріальні цінності: класифікація та облік