Роздільний облік ПДВ: особливості

Компанії, що ведуть свою діяльність з оподаткуванням або без ПДВ, повинні здійснювати роздільний облік ПДВ. Виявляється, що виконання операцій з розділення сум податків, що відносяться до відрахування або включаються до витрат, що зменшують базу оподаткування - завдання не з простих. Однак поширені випадки, при яких свідчення щодо ведення окремого обліку на законодавчому рівні просто відсутні.

Податковий кодекс перераховує випадки, коли підприємства звільняються від сплати ПДВ і доводиться виконувати окремий облік витрат. Найпоширенішими з них виступають одержання відсотків і дивідендів по депозитах, надання позик під відсотки. Крім цього, без сплати ПДВ зараховують відсотки на розрахунковий рахунок за використання банками коштів клієнтів.

Існують і такі ситуації, коли, наприклад, компанія одночасно здійснює торгівлю продукцією, яка обкладається ПДВ, і товарами, які звільнені від цього податку. У такому випадку їй просто необхідно здійснювати роздільний облік ПДВ.

Згідно з правилами, за пільговими товарам вхідний ПДВ включають до їх вартість, за рештою ж операціями даний податок повинен відніматися. Якщо бухгалтер не відобразив або не помітив пільговий податок, не включив його у вартість товару, то даний факт можна трактувати як вчинення правопорушення по податках.

Підприємства, здійснюючи розподіл ПДВ непрямих витрат, зобов`язані вести змішаний облік. Для виконання кредитування компанія повинна володіти відповідною ліцензією, а для видачі позики ніяких спеціальних дозволів не потрібно. Також позики можна видавати всім, причому дані операції не обкладаються ПДВ. Однак складно знайти фірму, яка займається тільки видачею позик.

Виходить, що в подібній ситуації доведеться робити окремий облік ПДВ. Для цього бухгалтер повинен в першу чергу визначити, які товари, послуги, роботи, майнові права будуть використовуватися саме без урахування податку. ПДВ в таких активах враховують у їх вартості. Ведення ж обліку по об`єктах, які придбані для ведення операцій як звільнених, так і оподатковуваних податком, вхідний ПДВ повинен бути розподілений: частина його суми приймають до відрахування, а частина відносять на витрати.

Певного критерію для визначення активів, які використовуються в неоподатковуваної і неоподатковуваної діяльності, закон не передбачає. Податковий кодекс встановлює лише вимогу вести окремий облік ПДВ і дає інструкції по його поділу. Фірма самостійно встановлює і закріплює у своїй обліковій політиці порядок здійснення роздільного обліку витрат.

При цьому при розробці даної політики слід керуватися податковим законодавством.

Ведення безроздільного обліку

Доходи у формі відсотків по депозитах і дивідендів ПДВ не обкладаються. Однак підставою для цього виступають не пільги, зазначені у статті 149 Податкового кодексу, а відсутність згаданих операцій в 146 статті того ж документа. Слід врахувати, що багато контролери визначають банківський відсоток як отриманий у грошовій формі дохід від надання послуги з надання банкам позик. У подібному випадку можна посперечатися.

Виявляється, що клієнт віддає гроші кредитної організації зовсім не на підставі договору за позикою. Клієнт отримує відсотки за використання грошових коштів банком згідно з договором банківського рахунку, регульованим нормами Цивільного кодексу. Крім цього, відсотки за сумою депозиту нараховуються згідно з умовами, зазначеними у договорі банківського вкладу. Отже, процентні доходи від банківських вкладень не потрапляють під дію положень Податкового кодексу, тому можна не турбуватися з приводу роздільного обліку.