Продуктивність - це Формула продуктивності

Продуктивність - це міра ефективності роботи. При цьому даний показник використовується як для оцінки виконання поставлених завдань персоналом фірми чи підприємства, так і для функціонування верстатів, персональних комп`ютерів, їх складових частин та окремого програмного забезпечення. Зазвичай під продуктивністю розуміють кількість продукції або обсяг переробляється інформації за годину, хвилину або секунду. Обернена до неї величина - трудомісткість - відбиває час, який витрачається на випуск або ж аналіз даних.

Основа ефективного бізнесу

Ключовим питанням на порядку денному будь-якого підприємства є зростання продуктивності праці, т. Е. Скорочення витрат часу на виготовлення продукції та збільшення обсягу без додаткових витрат на наймання нових робочих. Тому стратегія і засновані на ній цілі і завдання повинні враховувати основні резерви її підвищення і фактори, що стимулюють персонал працювати краще в якісному і кількісному аспекті. Без цього ніякі конкурентні переваги не зможуть зробити підприємство лідером в галузі.

Формула продуктивності

Економічна статистика займається вивченням ефективності роботи підприємства з допомогою цілого ряду показників. Основними є виробіток і трудомісткість. Фактична продуктивність - це якраз і є кількість продукції, що випускається на підприємстві за певний період часу. Якщо позначити Q як випуск товарів, T - витрати праці в годинах, то можна скласти формулу. Таким чином, продуктивність - це твір Q і T, або P = Q х T.

Отриманий результат відображає реальну ефективність роботи підприємства. Для прогнозів розраховують готівкову продуктивність. Це дозволяє менеджерам або керівнику зрозуміти, який максимальний обсяг продукції може випускати підприємство на даному етапі розвитку технології. Додаткові витрати і ймовірність простоїв у цій формулі не враховуються.

Інші способи оцінки ефективності

У галузевій економіці оцінка продуктивності праці (ПТ) здійснюється за допомогою двох методів: прямого і факторного. Для першого способу потрібні наступні показники: випуск продукції в поточному (О1) і базовому (О0) періодах, а також відповідна їм чисельність персоналу (Ч1 і ч0 відповідно). Таким чином,

ПТ = (О1 х ч0 / О0 х Ч1) х 100-100.

При використанні факторного рахунки продуктивність - це показник, який розраховується в кілька етапів. На першому відбувається класифікація параметрів. Фактори розподіляються за групами: організаційно-технічні, об`ємні та структурні. Перший параметр пов`язаний з вивільненням працівників і дорівнює співвідношенню чисельності персоналу в поточному періоді і різниці - в порівнянні з попереднім - у відсотках.

Продуктивність праці по об`ємному фактору визначається добутком зростання обсягу виробництва і питомої ваги постійних працівників (у загальній чисельності) у відсотках, розділеним на 100. Структурна складова дорівнює результату множення трудомісткості на питома вага цього продукту в загальному випуску. Загальна продуктивність визначається складанням зростання по кожному з трьох факторів.

Підвищення продуктивності праці

Основа ведення будь-якого бізнесу - це раціональне і ефективне використання наявних ресурсів, у тому числі і праці. Цілком логічно, що менеджмент прагне збільшити обсяг продукції, що випускається без додаткових витрат на наймання працівників. Експерти виділяють кілька факторів, які дозволяють поліпшити продуктивність:

1. Управлінський стиль (головне завдання керівника - мотивувати персонал, створити організаційну культуру, в якій цінується активність і працьовитість).
2. Інвестиції в технічні інновації (купівля нового обладнання, відповідного запитам часу, дозволяє значно скоротити часові витрати кожного працівника).
3. Тренінги та семінари з підвищення кваліфікації (знання специфіки виробництва дозволяє персоналу брати участь у вдосконаленні виробничого процесу).

Резерви ефективності персоналу

Як показує формула продуктивності, цей показник не є незмінним, а може коригуватися цілим рядом факторів. Серед них основне місце займають технічний прогрес і правильна організація праці. Удосконалення технічної складової виробництва, комплексна автоматизація функціональних процесів і налагодження комунікації між окремими підрозділами дозволяють скоротити часові витрати на випуск. З іншого боку, зростання продуктивності праці можна забезпечити за рахунок застосування методів наукового менеджменту. Однак важливо розуміти, що збільшення даного показника не завжди сприяє поліпшенню ефективності підприємства в цілому. Це пов`язано з тим, що, згідно класичної економічної теорії, факторами виробництва поряд з працею є сировина (земля) і капітал.

Національні особливості

Виробництво в економіці - це головний об`єкт вивчення на міжнародному рівні. Оскільки в більшості розвинених країн світу спостерігається старіння населення, то екстенсивний шлях його розширення стає неможливим. Тому менеджмент звертається до інтенсивного підвищенню ефективності праці. Росія за темпами приросту продуктивності випереджає країни G7, Центральної та Східної Європи. Цей показник для РФ в середньому становить 4%. Однак зараз темпи стали поступово сповільнюватися, що пов`язано з не зовсім правильно обраної моделлю економічного зростання.

У 2003-2008 роках ефективність праці покращилася на 6%, а в 2014 - тільки на 0,8%. При цьому продуктивність в різних галузях зростає нерівномірно, тому експерти припускають, що високе безробіття може стати фактором виходу з кризи. Це пов`язано з тим, що звільнення працівників у малоприбуткових галузях призведе до переливу трудової сили в більш ефективні сегменти національного господарства.