Проект 941 «Акула» - найбільша підводний човен в історії

Найбільша підводний човен в історії людства була створена радянськими конструкторами з КБ «Рубін» в період з 1972 по 1980 роки. До 1976 року були завершені проектні роботи, і човен заклали на Севмаше. Втім, це скоріше був важкий крейсер, ніж човен. На носі субмарини був намальований силует акули, а пізніше він з`явився і на рукаві у моряків, які служили на цьому кораблі.

На ілюстрації наведено силуети атомних підводних човнів, спочатку американських: «Морський вовк», «Вірджинія», «Огайо», «Кіло», потім наших проектів 209 і 212. Внизу знаходиться силует «Акули». Її довжина становить 173 метри, водотоннажність в підводному положенні 48 тисяч тонн.

«Акула» в офіційних документах називалася скромно - АПЛ - проект 941. Назвав ці човни «Тайфун» Л.І. Брежнєв в ході XXVI з`їзду КПРС в 1981 році, він не хотів повідомляти справжнього назви нової субмарини, створеної у відповідь на запуск американцями програми «Огайо» з ракетами «Трайдент» на борту.

Найбільша підводний човен зобов`язана своїми розмірами ракетам, якими збиралися її озброювати. Р-39 були триступінчастими, їх головна частина поділялася на десять незалежно що наводяться боєголовок по сто кілотонн. До того ж їх було двадцять.

Конструкція підводного крейсера була унікальною. Якщо звичайна підводний човен має один міцний і один зовнішній легкий корпус, що знаходяться один в одному за подобою матрьошки, то в цьому проекті їх було два основних і три додаткових. Ракетні шахти розташовувалися попереду ходової рубки, що також представляло новинку в підводному суднобудуванні. Торпедний відсік полягав в окремий корпус, як і ЦКП, і механічний кормовий відсік.

Але ця найбільша в світі підводний човен була унікальна не лише по конструкційної схемою, але і за своїми ходовим та експлуатаційними якостями. В одному з пунктів технічного завдання містилася вимога до осаді корабля в надводному положенні, досить невеликий, щоб вона могла проходити на мілководді. Для виконання цієї умови слід було оснастити АПЛ дуже об`ємними цистернами головного баласту, які заповнювалися водою при зануренні. Ця особливість конструкції дозволила «Акулі» спливати навіть на Північному полюсі, проламуючи знизу більш ніж двометрову товщу льоду.

Матеріал виготовлення міцних корпусів - титан, легкі виконувалися зі сталі. Покриття особливої гумою покращувало ходові якості і знижувало шуми, ускладнюючи виявлення підводного крейсера силами протичовнової оборони ймовірного противника. Допустима глибина занурення становила 500 метрів.

Найбільша підводний човен в світі володіла відповідною силовою установкою, - майже два з половиною мільйони коней, а це навіть важко собі уявити, але дозволяло тримати хід під водою в 25 вузлів. Були й додаткові двигуни для здійснення складних маневрів та аварійного дублювання.

Бойові пости займали поперемінно 160 матросів мічманів і офіцерів. Умови життя на борту були комфортними, екіпаж міг повноцінно відпочивати в басейні і займатися спортом в гімнастичному залі.

Найбільша підводний човен могла здійснювати піврічні автономні походи.

Після завершення холодної війни військова доктрина Росії змінилася. АПЛ «Акула», як інструмент нанесення превентивного удару, виявилася непотрібною. Всього їх було побудовано шість, в строю одна, дві знаходяться в резерві.

Як і багато інших зразки унікальної військової техніки часів холодної війни, найбільша підводний човен не брала участі у військових діях, і це добре. Свою лепту в підтримку балансу сил вона внесла, і, можливо, цим допомогла зберегти мир на нашій планеті.