Форми навчання в школі - різноманіття класифікацій.

Форми навчання в школі відображають зовнішню організацію взаємодії педагога і учнів і здійснюються в певному порядку і режимі.

Передова педагогічна практика накопичила величезний арсенал організаційних форм навчання. Спроби класифікувати форми навчання дозволяють дослідникам виділяти більше десяти класифікацій за різними параметрами.

Так, спосіб отримання освіти передбачає кілька форм: очну, заочну, вечірню, екстернат.

Найбільшою є класифікація, в основі якої лежить система навчання. Розрізняють індивідуалізовані і колективні системи навчання. Одні з них були популярні у свій час, інші стали традиційними і вважаються основними.

Класно-урочна система, теоретично обґрунтована Я. А. Коменського, загальновизнана у всьому світі і лідирує в організації шкільної освіти впродовж декількох століть. Вона передбачає постійний склад учнів одного віку і рівня підготовки, навчання яких відбувається відповідно до розподіленим по роках і урокам навчальним матеріалом з окремого предмету. Уроки з шкільних предметів чергуються відповідно до розкладу. Перевагою класно-урочної системи є чітка структура, економічність, можливість організації навчально-виховного процесу в постійному колективі учнів. Недоліками системи вважаються мала индивидуализированность освіти, замкнутість у певному організаційному пространтсва.

Форми навчання постійно ставали об`єктом експериментів і досліджень педагогів-реформаторів, які прагнули підвищити ефективність класно-урочної системи.

В основі белланкастерской системи (Англія) лежить ідея взаємного навчання учнів.

Мангеймський система, що склалася в Європі в 20 роки ХХ століття, орієнтувалася на диференціацію по здібностям школярів (класи формувалися на підставі іспитів і сильним, середнім, слабким досягненням учнів).

Батавия-план - система організації навчання, при якій з класом працювали два викладачі, що розподіляли між собою фронтальну та індивідуальну роботу з учнями.

Надалі популярність набували активні форми навчання. Так, Дальтон-план (США) був спрямований на активне самостійне освоєння учнями шкільної програми за завданнями вчителя, використовуючи роботу в майстернях, лабораторіях.

Бригадно-лабораторне навчання у вітчизняній педагогіці в 20 роки ХХ століття до 1932 року стало свого роду модифікацією Дальтон - плану.

Ідеї гнучкого розподілу навчального часу і вибору індивідуальної форми навчання лягли в сновові плану Трампа (50-і роки 20 століття). Ця система включає огранізації лекцій у великих групах учнів (100 осіб, 40% навчального часу), огранізації роботи в малих групах (10-15 осіб, 20% часу), індивідуальної роботи учнів у шкільних кабінетах (40% часу).

У старших класах школи і в професійних навчальних закладах утвердилася лекційно-семінарська система навчання.

Форми навчання в школіу вітчизняній дидактиці підрозділяють на шкільні (урок, факультатив, об`єднання додаткової освіти), позашкільні (домашня самостійна робота, екскурсії, дистанційне навчання). За кількістю учнів виділяють фронтальні, групові та індивідуальні форми навчання.

Варто відзначити сучасну форму навчання, що отримала розвиток в останні роки. Це дистанційне навчання, в основі якого використовуються комп`ютерні телекомунікації. Процес навчання відбувається самостійно під керівництвом тьютора (педагога-наставника). По достоїнству оцінили нову можливість учні старших класів (Дистанційні курси з окремих предметів), діти-інваліди. У перспективі дослідники відзначають можливість використання цієї форми навчання для учні сільських шкіл, для школярів, що мають прогалини в знаннях з якого-небудь предмету. Дистанційне навчання сприяє виконанню навчальної програми в повному обсязі в період епідемій або стихійних лих.

Форми навчання постійно розвиваються відповідно до передових педагогічними концепціями і сучасними вимогами до шкільної освіти.