Педагогічний такт вчителя

Праця педагога є воістину працею душі. Навіть володіючи найвищими знаннями з предмета, не можна вважати себе педагогом. Тому що мало знати предмет, треба вміти донести свої знання до особистості, що формується. І не просто донести, а зробити так, щоб підліток захотів прийняти ті знання і вміння, які пропонує йому вчитель. Для досягнення цих цілей необхідні спеціальні педагогічні вміння, які дозволяють впливати на психологію підростаючої особистості.

Крім навчальної діяльності, педагог зобов`язаний виховувати особистість. Виховувати всіма доступними способами: своїм зовнішнім виглядом, своїми промовами, своєю поведінкою, світоглядом. Основою виховного процесу як способу спілкування з дітьми та підлітками є педагогічний такт.

У перекладі слово «такт» дослівно означає «міра». Почуття міри повинно спочатку бути закладено в людині, іменованому вчителем і вихователем. Наприклад, виробивши в колективі демократичний стиль спілкування, педагог повинен все-таки вміти тримати дистанцію: він - друг, але в той же час і керівник, він у відповіді за дитячі душі, долі, за їх проступки і помилки.

Багато педагогів не застраховані від помилок, які вони здійснюють в процесі виховання особистості. Але вміння їх визнати, навіть в деяких випадках при необхідності попросити вибачення у дитини не тільки не упустить в дитячих очах гідність наставника, але підніме на ту висоту, яка так потрібна йому, допоможе домогтися поваги і навіть кохання.

Діти подібні лакмусовим папірцем: брехня, несправедливість, лицемірство вони відчувають відразу. І якщо помилки пробачити вони зможуть, то прийняти лицемірство і святенництво - ніколи. Тому педагоги, які замінять практичний метод виховання, заснований на особистому прикладі, одними моралями і читанням довгих морально-етичних лекцій, свідомо приречені на поразку.

Тільки педагогічний такт вчителя допоможе визначити саме ту невидиму межу в спілкуванні, яку не слід переступати. Наприклад, у підлітковому колективі починають формуватися стосунки між представниками різних статей. Зрозуміло, що ця проблема досить серйозна, пускати її на самоплив - справа ризикована.

Як надійде в цьому випадку наставник, який має педагогічний такт? Він може провести з хлопцями бесіду на тему стосунків між хлопчиками і дівчатками, може влаштувати спільний перегляд фільму відповідної тематики з подальшим обговоренням, і непомітно підвести розмову до потрібної межі. Може навіть запропонувати підліткам провести вечір з чаюванням і танцями, з піснями під гітару, з читанням віршів про любов і дружбу. І мимохідь розповісти про свою першу закоханості, про проблеми, які можуть виникнути у хлопців, про способи їх вирішення.

Той же вихователь, якому педагогічний такт чужий, увірветься в підліткові відносини, образить молодих людей недовірою, залишить грубий слід в їхніх душах. Що гріха таїти, інколи «на бесіду по душах» викликають підлітків, у яких ще і в думках не було нічого поганого, які й доторкнутися-то одне до одного не сміють - їхні почуття тільки починають зароджуватися.

Так от, пряма розмова найчастіше надає абсолютно протилежну дію того, якого хотів би досягти безтактне педагог. Молоді люди бувають настільки приголомшені впали на них підозрами, що можуть зробити необдумані, непоправні вчинки.

Не секрет, що випадки суїциду стали все частіше відбуватися саме з причини нетактовного поведінки дорослих. Одна вчителька незаслужено прилюдно звинуватила ученицю в крадіжці, інша презирливо висловилася з приводу поведінки її батьків. Третій педагог залякав юнака відрахуванням зі школи за пропуски. А хлопчик просто доглядав за паралізованою матір`ю і підробляв, роздаючи листівки, - грошей у сім`ї катастрофічно не вистачало.

Май ці вихователі педагогічний такт, вони б ніколи не дозволили собі вчинити подібним чином. Адже саме почуття такту дає дорослій людині такий величезний козир, як довіра підлітків. Справжній педагог завжди в курсі того, чим живуть його вихованці, як проводять вільний час, чи здатні вони скоїти крадіжку або опуститися до розпусти.

Чи важко стати тактовним педагогом? В принципі, не дуже. А що для цього потрібно робити? Напевно, єдине: просто любити дітей, любити свою роботу і бути чистим і світлою людиною. І тоді серце саме підкаже, як слід чинити в тому чи іншому випадку.