Структура спілкування в педагогіці

У людському суспільстві спілкування виконує одну з найголовніших функцій - комунікативну. Але такий погляд на предмет сильно спрощує взаємодію між людьми, зводячи його до обміну інформацією. Структура спілкування включає, крім комунікативної функції, інтерактивну - взаємовплив учасників, і перцептивну - сприйняття партнерами один одного.

Спілкуючись, люди діляться ідеями, емоціями, знаннями, вивчають один одного і допомагають регулювати спільну діяльність.

Спілкування в педагогіці

У педагогіці відводиться особливе місце мистецтву спілкування між вчителем і учнем. Обидва учасники педагогічного процесу впливають один на одного і на підсумкові результати навчання. Структура педагогічного спілкування, якщо розглядати з точки зору її типів, дозволяє виділити наступне:

Інформативний тип - який зводиться до обміну інформацією-

Менторський тип - повчальний, поучітельний-

Натхненний - найвищий тип спілкування, який передбачає співробітництво і активний діалог учасників-

Конфронтаційний тип - провокування початку дискусії та використання слів і жестів для більш яскравою передачі думки.

Педагог в сучасній школі зобов`язаний бути не тільки компетентним вчителем-предметником, а й хорошим психологом. Структура спілкування, знання її стилів та інших характеристик дозволяє уникнути помилок в освітній та виховній практиці. Наприклад, менторський тип не прийнятний для вчителя, який прагне створити з учнями більш довірчі, творчі відносини, тому що при такому підході він буде придушувати їх ініціативу.

Спілкування в психології

Якщо розглянути в контексті психологічної науки, то структура спілкування в психології розрізняє такі сторони спілкування: міжособистісну, когнітивну (пізнання один одного співрозмовниками), комунікативно-інформаційну, емотивну (обмін емоціями), і поведінкову. Остання особливо необхідна в роботі педагога, тому що вона допомагає впливати на людину, виявляти його прагнення і регулювати спільну діяльність.

Педагог повинен виступати соціальним позитивним прикладом для учнів, викликати повагу і ставитися відповідним чином до своїх підопічних. Коли структура спілкування освоєна, учитель зможе знайти підходящі ключі та індивідуальний підхід до кожного свого вихованця. Ось невеликий приклад з практики. У шкільній бібліотеці розмовляли дівчинка старшокласниця і бібліотекар. Учениця звернулася з питанням: «Чому ви говорите нам« Ви »?» На що бібліотекар відповіла: «Тому що я вас поважаю!» Ще в дореволюційній Росії було поширене подібне звернення між учнями та викладачами.

Стилі спілкування

Часом педагоги забувають про корисний досвід минулого. Не дивлячись на те, що структура спілкування пропонує вибір, вони вдаються до авторитарного керівництва класом. Це характеризується придушенням індивідуальності учнів, превалюванням думки вчителя, що призводить до яскравого прояву бунту, особливо у підлітків. Бувають і зворотні випадки, коли вчитель обмежується тільки викладанням свого профільного предмета і самоусувається від керівництва. Він проявляє безвідповідальність і не уважний до дітей. Такий стиль називають ліберальним.

Найбільш прийнятний - демократичний стиль спілкування між педагогом і учнями. Учитель заохочує ініціативу школярів, залучає їх брати участь у житті класу і школи, і всі рішення приймаються колегіально. Будь-яке питання або проблема знаходять відгук у чуйного й уважного вчителя. Він строгий по справедливості і підтримує в учнів творчі мотивації.

Висновок

У практиці, однак, стилі в чистому вигляді не зустрічаються. Досить часто педагоги суміщають два різних напрямки в спілкуванні з учнями. Але взаємна повага і бажання співпрацювати виявляється найбільш вірним рішенням і справжньою метою спілкування в педагогіці.