Особистісно-орієнтований підхід у навчанні

Особистісно-орієнтований підхід у навчанні передбачає концентрацію уваги і зусиль педагога на збереженні, а також формуванні цілісної особистості школяра. Фахівець, який на нього спирається, дбатиме не лише про розвиток інтелекту, громадянськості і почуття відповідальності учня, але також, більшою мірою, про його духовності, емоційних, естетичних, творчих задатках і можливостях для їх дозрівання.

Особистісно-орієнтований підхід має наступну мету - створити умови для повноцінного становлення психічних функцій особистості. Мова йде про:

• здібності людини до усвідомленого вибору;
• вмінні рефлексувати й оцінювати життя;
• формуванні образу "Я" ;
• пошуку сенсу свого життя і творчестве;
• відповідальності за вчинки і дії;
• автономності особистості від зовнішнього впливу.

Особистісно-орієнтований підхід має особливі взаємини в системі "учень-учитель". У даній системі школяр є головною дійовою особою у всьому освітньому процесі.

Педагог тепер перетворюється з "джерела інформації" та "контролера" в діагноста і помічника, який забезпечує розвиток особистості і психіки учня. Організація даного навчального процесу передбачає, що він повинен направляти школяра. Саме тому даний спосіб відомий також як особистісно-розвивальне навчання.

Розглянемо більш докладно принципи і методи такої організації навчального процесу.

По-перше, особистісно-орієнтований підхід передбачає, що повинна бути орієнтація не стільки на навчання і виховання, скільки на розвиток учнів.

По-друге, педагог зобов`язаний враховувати індивідуальні особливості школярів (вікові, фізіологічні, психологічні, інтелектуальні).

По-третє, при побудові навчального матеріалу вчителю необхідно мати на увазі освітні потреби класу, орієнтуючись на різний рівень складності в програмному матеріалі, щоб він був доступний і зрозумілий абсолютно всім.

По-четверте, школярі повинні розподілятися за особливими однорідними групами з урахуванням їх знань, здібностей та професійної спрямованості.

По-п`яте, до кожної дитини необхідно ставитися як до неповторної і унікальної індивідуальності.

Розглянемо, наприклад, як реалізується особистісно-орієнтований підхід в навчанні іноземної мови. Необхідно створити на заняттях особливу освітню середу, яка буде включати в себе:

• організацію і застосування матеріалу різного виду, змісту та форми;
• використання на уроках технічних засобів (проектора і магнітофона) ;
• надання школяреві свободи у виборі способу виконання завдань для того, щоб знімати емоційне напруження через острах помилитися у вживаних действіях;
• застосування нетрадиційних форм індивідуальних і групових занять для того, щоб активувати творчість кожного дитини;
• створення умов для самовираження в колективній та самостійної діяльності;
• наявність уваги до оцінки та аналізу індивідуальних способів роботи, які спонукають школяра до створення не так результату, але також і процесу роботи (необхідно, щоб учень міг розповісти, як він організовував роботу, якими засобами користувався, що сподобалося, а що - ні) ;
• спеціальну підготовку педагога до постійного здійснення подібної роботи на занятті, а також у процесі організації системи позакласних уроків;
• розробку і застосування індивідуальної програми навчання, яка буде моделювати пошукове (дослідницьке) мислення;
• організацію уроків в малих групах на базі діалогу, імітаційно-рольової гри та тренінгів.