Принципи навчання в педагогіці

Процес навчання - це складна система, що включає в себе навчальну діяльність і вчителі, і учня, і спирається на реальні або передбачувані закономірності, які й стають педагогічними принципами навчання.

Принципи навчання в педагогіці можна розділити на общедидактические та методичні. Общедидактические принципи навчання в педагогіці - це принципи, які проголошені загальної дидактикою і є обов`язковими при вивченні будь-якого предмета.

Методичні принципи діляться на общеметодіческого і частнометодіческіе принципи навчання в педагогіці. До общеметодіческого відносяться такі принципи як: диференційований підхід, використання різних вправ, прийомів і методів навчання, вичленення конкретних орієнтирів (показ, пояснення, підкріплення), мотивація і комплексний підхід до мотивації. До частнометодіческіе принципам навчання відносяться такі принципи як принцип усного випередження, паралельного навчання, комунікативної спрямованості, принцип усної основи.

Дидактичні принципи навчання в педагогіці включають в себе принцип науковості, систематичності і послідовності, наочності, свідомості і активності, доступності та посильності, принцип обліку вікових особливостей та принцип міцності отриманих учням знань, умінь і навичок.

Принцип науковості полягає у формуванні в учнів системи наукових знань, в аналізі навчального матеріалу, виділення в ньому важливих, істотних ідей, у виявленні можливих міжпредметних зв`язків, у використанні достовірних наукових фактів і знань, а також у використанні прийнятих наукових термінів.

Велику роль при реалізації наукового принципу грають технічні засоби навчання, відеозапису, навчальні фільми, кінограм і так далі.

Принцип системності припускає, що знання та вміння будуть нерозривно пов`язані між собою і утворюють цілісну систему, тобто навчальний матеріал буде засвоєний на трьох рівнях: рівні відображення, розуміння та засвоєння. На першому рівні у навчається повинно скластися загальне уявлення про предмет, на другому він повинен опанувати теоретичними знаннями про предмет, а на третьому - практичними вміннями, які досягаються в результаті вправ і тренувань.

Суть принципу доступності полягає у відображенні принципів наступності, поступовості і послідовності навчання. Тобто спочатку потрібно виявити раніше сформовані знання, уміння і навички, а вже потім поступово давати нові, не форсуючи цей процес і не перестрибуючи певні стадії. При організації навчання потрібно вибирати такі методи, засоби та форми навчання, які б відповідали рівню розумового, психологічного та фізичного розвитку учня.

Принцип наочності передбачає не просто ілюстрацію досліджуваного предмета чи явища, а використання цілого комплексу засобів, прийомів і методів, які забезпечують формування більш чіткого і ясного сприйняття повідомляються знань. Велика роль при використанні наочного методу належить словесним коментарів.

Наприклад, при навчанні якого-небудь руховому діям потрібно не просто показувати ту чи іншу вправу, а обов`язково коментувати його, домагаючись від учня усвідомлення кожної фази руху. Учень повинен не тільки сформувати своє рухове уявлення про досліджуваному дії, а відчути всі особливості виконання цієї дії.

Принцип свідомості і активності ґрунтується на формуванні в учнів мотивації, внутрішньої потреби до необхідності вивчення того чи іншого матеріалу, систематичному порушенні до досліджуваного матеріалу. Якщо в учня немає бажання вивчати той чи інший матеріал, то ніякої користі від занять не буде.

Принцип міцності формованих знань, умінь і навичок неможливий без виділення в навчальному матеріалі головного та зв`язку його з вже наявними в учня знаннями. Щоб знання та вміння стали внутрішнім надбанням учня, потрібно включити їх в систему переконань і поглядів учня. Необхідно також забезпечити постійний зв`язок навчального матеріалу з практичною діяльністю.

Принципи навчання і виховання повинні здійснюватися з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей. Однак у кожній групі школярів - як за віком, так і в кожному класі, нерідко виявляються деякі індивідуальні відмінності, які проявляються в особливостях розвитку будь-яких психічних процесів, у відмінності рівня розвитку здібностей, а також спрямованості інтересів і потреб.

Відрізняються і індивідуальні особливості хлопчиків і дівчаток. Всі педагогічні принципи навчання повинні враховувати ці реально існуючі відмінності. Ні в якому разі не можна розраховувати на те, що є який-небудь абсолютно універсальний рецепт, відповідний для всіх випадків.