Класифікація органічних речовин - основа вивчення органічної хімії

При переході від неорганічної до органічної хімії можна простежити, як відрізняється класифікація органічних і неорганічних речовин. Світ органічних сполук володіє різноманітністю і численністю їх варіантів. Класифікація органічних речовин не тільки допомагає розібратися в цьому достатку, але і підводить чітку наукову базу під їх вивчення.

В якості основи для розподілу органічних сполук по класах обрана теорія хімічної будови. Основу вивчення органіки становить робота з найчисленнішим класом, який прийнято називати основним для органічних речовин - вуглеводнями. Інші представники світу органіки розглядаються як їх похідні. Дійсно, при вивченні їх структури не важко помітити, що синтезування цих речовин відбувається шляхом заміни (заміщення) в структурі вуглеводню одного, а іноді й кількох водневих ланок на атоми інших хімічних елементів, а іноді й на цілі гілки-радикали.

Класифікація органічних речовин взяла за основу вуглеводні ще й з причини простоти їх складу, та й вуглеводнева складова є найбільш вагомою частиною більшості відомих органічних сполук. На сьогоднішній день з усіх відомих хімічних речовин, що відносяться до світу органіки, сполуки, побудовані на основі вуглецево-водневого зв`язку, мають значне переважання. Всі інші речовини або перебувають у меншості, дозволяючи віднести їх до розряду винятки із загального правила, або настільки нестійкі, що їх отримання скрутно навіть у наш час.

Класифікація органічних речовин шляхом поділу на окремі групи і класи дозволяє виділити два великих органічних класу ациклічних і циклічних сполук. Сама їх назва дозволяє зробити висновок про тип побудови молекули. У першому випадку це ланцюжок з вуглеводневих ланок, а в другому - молекула являє собою кільце.

Ациклічні сполуки можуть мати розгалуження, а можуть складати просту ланцюжок. Серед назв цих речовин можна зустріти вираз "жирні або аліфатичні вуглеводні". Вони можуть бути граничними (етан, изобутан, етиловий спирт) або неграничними (етилен, ацетилен, изопрен), залежно від типу зв`язку деяких вуглецевих ланок.

Класифікація органічних речовин, що відносяться до циклічних сполук, має на увазі подальший поділ їх на групу карбоцікліческіх і групу гетероциклічних вуглеводнів.

Карбоциклічні «кільця» складені лише атомами вуглецю. Вони можуть бути аліциклічними (насиченими і ненасиченими), а також бути ароматичними карбоциклічними сполуками. У аліциклічних з`єднаннях просто відбувається з`єднання двох кінців вуглецевої ланцюжка, а ось ароматичні у своїй структурі мають так зване бензольні кільце, яке робить істотний вплив на їх властивості.

У гетероциклічних речовинах можна зустріти атоми інших речовин, найбільш часто цю функцію виконує азот.

Наступним складовим елементом, що впливає на властивості органічних речовин, є наявність функціональної групи.

Для галогенопроізводних вуглеводнів як функціональної групи може виступити один, а то й кілька атомів галогенів. Спирти отримують свої властивості завдяки наявності гидроксогрупп. Для альдегідів характерною особливістю є наявність альдегідних груп, для кетонів - карбонільних груп. Карбонові кислоти відрізняються тим, що до їх складу входять карбоксильні групи, а аміни володіють аминогруппой. Для нітросполук характерна наявність нітрогрупи.

Різноманіття видів вуглеводнів, а також їх властивостей, засноване на самому різному типі комбінування. Приміром, складу однієї молекули може включати дві і більше однакових, а іноді і різних функціональних групи, визначаючи специфічні властивості цієї речовини (Амінооцтова кислота, гліцерин).

Велику наочність дасть для розгляду питання (класифікація органічних речовин) таблиця, яку легко можна скласти на основі інформації, викладеної в тексті даної статті.