Спілкування як обмін інформацією

Спілкування (як обмін інформацією) відіграє велику роль у нашому житті. Існує безліч засобів, за допомогою яких може передаватися інформація від партнера до партнера, від людини до людини. До таких способів можна віднести мова, паузу в мові, тембр голосу, тональність, міміку, жести і сміх. У загальному розумінні їх можна поділити на дві основні групи - вербальні та невербальні.

Одним з основних засобів спілкування і раніше залишається так звана «система словесних знаків», яка використовується як шляхи передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду людства. Володіння такою системою дозволяє людям обмінюватися думками, розуміти один одного і просто спілкуватися.

Спілкування, як обмін інформацією, використовує прийоми комунікатора (специфічного кодування переданих даних) і реципієнта (декодування отриманого повідомлення). У разі різної системи кодування (наприклад, використання різних мов) і комунікатор, і реципієнт не зможуть знайти взаєморозуміння для здійснення спільної діяльності.

До вербальної комунікації відноситься мова, яку розрізняють як зовнішню і внутрішню. При цьому зовнішнє мовлення охоплює усну та письмову мову.

Діалог характеризує найпростіші сторони спілкування. Психологія йому відводить досить важливу роль. Прикладом може служити залежність успішності переговорів від ефективності діалогу.

Минулого також характеризує усну мову, але тільки однієї людини. В основному, такий тип спілкування використовується для доповідей і лекцій. Тут є підвищені вимоги до підбору слів, чіткому побудови пропозицій і суворої логіці.

Спілкування, як обмін інформацією, досить широко використовується в сучасному світі у вигляді письмової мови. Вона виникла дещо пізніше усного мовлення, і основне її призначення - це донесення інформації людям, що знаходяться вдалині. Інструментом такого спілкування є знакова система.

До невербальних засобів спілкування можна віднести міміку, зовнішність людини, жести, сміх, обмін фотографіями, предметами, малюнками, а також просторове розміщення співрозмовників. Дані кошти є ефективним доповненням мовних висловлювань. Найбільше значення серед них має зовнішність людини, представлена у вигляді одягу і манер.

Для задоволення потреб людства в спільній діяльності виділяють три сторони спілкування:

- перцептивная (сприйняття людьми один одним) -

- комунікативна (обмін між людьми інформацією) -

- інтерактивна (взаємодія між людьми в процесі спілкування).

Для узагальнення викладеного матеріалу необхідно виділити такі основні види спілкування:

- «Контакт масок», що представляє собою формальне спілкування. Як обмін інформацією, він використовує звичні маски, що відображають ввічливість, строгість, байдужість, скромність і співчутливість. У великому місті часто людина його використовує, щоб відгородитися від інших.

- Формально-рольове спілкування, чітко регламентований в змісті і засобах. В основу його закладається соціальна роль співрозмовника, а не його особистість.

- Ділове спілкування, при якому враховуються особливості віку, характеру, особистості та настрою співрозмовника. Однак на перше місце ставляться інтереси справи, а особистісні характеристики - на друге.

- Духовне або міжособистісне спілкування, що дозволяє друзям торкнутися будь-яку тему. При ньому необов`язково використовувати слова - розуміння одного можливо по рухах, виразу обличчя, інтонації. Таке спілкування стає реальним лише при відмінному знанні особистості співрозмовника, а також якщо співрозмовник добре обізнаний про інтересах, переконаннях іншого, і тому легко можуть бути відтворені його реакції.