Систематизація законодавства. Облік

Систематизація нормативних актів являє собою діяльність, яка спрямована на вдосконалення та приведення існуючих правових положень у внутрішньо узгоджену, упорядковану і єдину систему. У сучасних державах правотворческие органи приймають різні види нормативних документів: закони, положення і т. П. У зв`язку з цим має місце постійне і безперервне рух правотворчості. Динамічний розвиток соціальних зв`язків, формування нових потреб суспільства вимагають структурованого правового регулювання.

Постійна зміна системи, вдосконалення і розвиток, внесення змін в існуючі положення, прийняття нових, скасування застарілих положень вимагають укрупнення і приведення в певну обґрунтовану структуру.

Систематизація законодавства, в першу чергу, необхідна для його розвитку. Проведення обробки та аналізу існуючих правових положень, угруповання їх відповідно до певної схеми, формування внутрішньо єдиної структури - все це необхідні умови, що забезпечують ефективність правотворчості, що ліквідовують протиріччя і прогалини в існуючому правопорядку.

Систематизація законодавства сприяє прийнятною реалізації права, забезпечуючи можливість не тільки оперативно знаходити, але й правильно тлумачити необхідні положення.

До зазначеної діяльності відносять облік, інкорпорацію, кодифікацію і консолідацію.

Облік передбачає збір підприємствами, державними органами, установами, фірмами та іншими організаціями чинних правових актів, їх обробку і подальше розташування відповідно до певної схеми, їх зберігання, видачу довідок за запитами зацікавлених органів, осіб, установ та інших. Зазначені організації здійснюють облік як для постачання правовими даними (у тому числі і на комерційній основі) окремих осіб та інших установ, так і для задоволення власних потреб.

Відповідно до функцій органів і установ, облікова систематизація законодавства може включати різні правові положення та документи. До них, зокрема, слід відносити нормативні укази уряду і президента, постанови, міжнародні договори, роз`яснення вищого суду та інші.

Систематизація законодавства шляхом фіксації реквізитів правових документів в особливих журналах вважається найбільш простою формою обліку. Фіксація може вестися по системно-предметному, алфавітно-предметному або хронологічним принципом.

В останньому випадку мається на увазі реєстрація всіх нормативних актів відповідно до дати їх прийняття.

Алфавітно-предметна фіксація передбачає облік відповідно до рубриками, розташованими за алфавітом.

Оптимальною ж формою систематизації вважається тематико-предметна. У цьому випадку всі рубрики поділяються відповідно до галузями, підгалузями, інститутами.

Більш досконалою системою обліку є картковий облік. У цьому випадку створюються різні системи карток, які розташовуються відповідно з певною структурою. Така форма систематизації використовується в центральних органах судової, законодавчої та виконавчої влади, в досить великих організаціях і установах, що мають за родом діяльності справу з широким колом правових норм.

На картках фіксують або основні реквізити документа (заголовок, вид, дату видання, місце офіційної публікації та інше), або його повний текст. Останнє вважається кращим. Відповідно до вибраного раніше рубрикатором складаються рубрики картотеки. Пошук карток може здійснюватися як вручну, так і автоматизованим способом.