Державні і муніципальні фінанси

Державні і муніципальні фінанси в фінансовій структурі займають особливе положення. Це пов`язано з їх специфічним призначенням, яке являє собою забезпечення органів держвлади та територіального управління грошовими коштами. Ці кошти спрямовуються на сприяння у забезпеченні виконання цими органами своїх функцій.

Державні, муніципальні фінанси являють собою грошові відносини, які формуються в рамках розподільного процесу, який обумовлений утворенням відповідних засобу державних і муніципальних органів. Спрямовані ці кошти на задоволення цивільних потреб, економічне регулювання, фінансування правоохоронної діяльності та національної безпеки, управління та інші витрати.

Державні і муніципальні фінанси беруть участь у регулюванні соціальних явищ, розвитку пріоритетних економічних галузей. З їх допомогою забезпечується згладжування відмінностей в рівні соціального, економічного розвитку тих чи інших територій країни.

Державні і муніципальні фінанси формуються під впливом ряду факторів.

Так, велике значення має форма устрою влади в країні. Унітарні держави в цілому (у порівнянні з федеративними) характеризуються більш високим ступенем концентрації коштів у розпорядженні центральних держорганів. У цих країнах в якості основи грошових ресурсів адміністративно-територіальних елементів виступають виплати від доходів регулюючого значення та засоби допомоги центральних органів.

У рамках федеративної держави, побудованого у відповідності з принципом розмежування повноважень і предметів регулювання суб`єктних і центральних представництв влади, переважне значення набувають власні доходи суб`єктів. Разом з цим відзначається скорочення масштабності міжбюджетного перерозподілу коштів.

Державні і муніципальні фінанси формуються і відповідно до адміністративно-територіальною структурою країни. Це виражається в діяльності одних суб`єктів у складі інших або в утворення територіальних утворень різного рівня.

Відповідно до Конституції краю (області та інші освіти) і автономні округи, включені до їх складу, є рівноправними суб`єктами країни. У зв`язку з цим, організація фінансових ресурсів відбувається в рамках розмежування повноважень як з федеральним центром, так і між територіальними одиницями.

На формування державних і муніципальних фінансів вплив надає і особливий статус низки суб`єктів. У відповідності зі своїм статусом, територіальні утворення виконують ті чи інші функції. На вирішення низки завдань виділяється і додаткове фінансування, що дозволяє окремим суб`єктам отримати фінансову незалежність.

Відповідно до принципу рівноправності, закріпленому у статті 5 Конституції, відмінності у складі та обсязі повноважень держорганів країв, республік, автономних округів, областей та інших елементів не передбачається. Згідно федеральному законодавству, для всіх суб`єктів встановлені єдині нормативи з відрахувань від зборів і податків до бюджетів і єдиний спосіб розрахунку грошової допомоги.

Слід при цьому зазначити, що для муніципальних формувань законодавчо передбачена можливість застосування спеціального режиму функціонування. Застосування щодо територіальної одиниці країни особливого статусу пов`язано з рядом причин. Серед них відзначають концентрацію в межах суб`єкта об`єктів держбезпеки, для яких діє особливий режим, спеціалізацію містоутворюючих організацій на інноваційній, науково-технічної, наукової діяльності в умовах науково-виробничого комплексу. Наявність особливого статусу передбачає більший обсяг повноважень для місцевих владних представництв та додаткові джерела грошових надходжень (фінанси державних і муніципальних підприємств, наприклад).