Правове регулювання підприємницької діяльності: особливості та структура

Правове регулювання підприємницької діяльності - це взаємопов`язана система правових і неправових інструментів, що дають можливості громадянам та юридичним особам на свій страх і ризик здійснювати діяльність, основною метою якої є отримання прибутку, а основним змістом - виробництво, обмін або перерозподіл основних ресурсів.

Правове регулювання підприємницької діяльності має своїми специфічними рисами, головною з яких є те, що тут відбувається перетин як приватних, так і суспільно-державних інтересів і засобів. При цьому варто особливо підкреслити, що стосовно приватних інтересів найчастіше в якості основного інструменту регулювання застосовується договір, а щодо суспільно-державних інтересів - публічно-правові засоби.
Варто відзначити, що правове регулювання підприємництва та цивільно-правовий договір перебувають у нерозривному зв`язку один з одним. З точки зору приватного права договір являє собою основний інструмент взаємодії між фізичними особами. Однак паралельно з цим договір є найважливішим інститутом, за допомогою якого органи державної влади здійснюють правове регулювання підприємницької діяльності. Адже практично кожна угода, як між фізичними особами, так і між організаціями, будується відповідно до тим чи іншим «типової угоди», яке затверджується федеральним, регіональним або місцевим органом влади. Держава в цьому випадку як би санкціонує ті чи інші підприємницькі відносини.

Крім договорів, які все-таки більшою мірою відносяться до ведення саме приватного права, підприємницькі відносини в ряді сфер увазі застосування і засобів, що відносяться до так званого публічного права. Прикладом цього може слугувати той факт, що будь-яка велика угода може бути укладена товариством з обмеженою відповідальністю тільки в тому випадку, якщо на це є згода загальних зборів членів даного суспільства. Держава в цьому випадку бере на себе не тільки обов`язки щодо створення типових договорів, а й контролюючі функції з нагляду за правильністю проведення тієї чи іншої процедури.

Таким чином, правове регулювання підприємництва передбачає тісну взаємодію приватної та публічної сфер. З одного боку, воно, насамперед, є основою для взаємодії між громадянами, а також між громадянами і організаціями та установами з приводу виробництва та обміну матеріальних благ, а з іншого - головним регулятором цієї сфери є правові норми, створені або санкціоновані державою.

Що стосується того, який зміст і структуру має правове регулювання підприємницької діяльності, то тут варто виділити три головні компоненти.

По-перше, це регулювання стосується відносин, безпосередньо пов`язаних з юридичним оформленням підприємництва. Ці відносини цілком базуються на конституційному праві громадян здійснювати на свій страх і ризик підприємницьку діяльність, беручи на себе всі ризики та обов`язки за її правильному веденню та оформлення.

По-друге, правове регулювання підприємницької діяльності охоплює відносини, що безпосередньо стосуються самого підприємництва. Тут, як уже зазначалося вище, має місце синтез приватного та суспільно-державного регулювання. При цьому держава не тільки контролює правильність і законність здійснення тих чи інших угод, але і за допомогою податків, процентних ставок та інших інструментів, само безпосередньо впливає на розвиток бізнесу в країні.

По-третє, важливою складовою будь-якої підприємницької діяльності є споживач, тому правове регулювання в обов`язковому порядку має охоплювати і цю групу суб`єктів. Тут також можна виділити як безпосередню взаємодію підприємець-споживач, так і втручання держави як найважливішого контролюючого органу у разі виникнення правових спорів.