Санітарно-захисна зона: основні положення
Вимушене проживання в несприятливих умовах недалеко від промислових підприємств суперечить конституційному праву будь-якого громадянина на охорону здоров`я та перебування в безпечному навколишньому середовищі.
Чинне законодавство не дозволяє проживати в санітарно-захисних зонах, тому можуть проводитися заходи з переселення громадян.
Що ж таке СЗЗ?
Санітарно-захисна зона - складова частина об`єкта, який стає джерелом негативного впливу на людей або довкілля. Вона відокремлює житлові забудови, території відпочинку та рекреаційні місця від промислових ділянок. При цьому обов`язково зазначаються кордону і встановлюються інформаційні знаки.
Розрахунок санітарно-захисної зони проводиться відповідно до санітарної класифікацією організацій. При цьому її розмір становить від 5 до 1000 метрів, що залежить від рівня вібрації або шуму, а також від інших шкідливих факторів.
Варто відзначити, що на практиці санітарно-захисна зона відмірюється по-різному - від земельної ділянки, де розташоване підприємство, від виробничих корпусів або від джерела шкідливих промислових викидів. Пов`язано це з тим, що немає чіткої вказівки щодо того, від яких меж слід вести виміри або яким чином найбільш правильно визначати санітарно-захисну зону і її площа.
Іноді виникає необхідність змінити СЗЗ або створити індивідуальні ділянки для підприємств, які не вписуються в жодну класифікаційну категорію. Санітарно-захисна зона може збільшуватися при значному перевищенні рівня будь-якого виробничого фактора, а також при використанні нових технологій, які недостатньо вивчені. Слід зазначити, що при збільшенні даної території до уваги беруться лише дані на основі практичних показників, а не ті, які отримують в результаті розрахунків.
Санітарно-захисна зона зменшується при наступних ситуаціях:
• при підтвердженні стабільного техногенного впливу, яке є нижче нормативних вимог-
• зниженні рівня фізичних факторів, що впливають на навколишнє середовище в межах житлових застроек-
• зменшенні мощі підприємства, його перепрофілювання або зміну класу небезпеки.
Варто відзначити, що зона санітарної охорони в будь-якому випадку не повинна включати будь-які харчові підприємства та організації, які виготовляють тару для продуктів, комплекси водопровідних будівель, призначені для зберігання питної води, парки, освітні та спортивні організації, а також лікувальні або оздоровчі комплекси. На даній території також забороняється розміщувати колективні або індивідуальні садово-городні та дачні ділянки.
Щоб регулювати описані положення, розробляються нормативні документи, які допомагають більш якісно та своєчасно виконувати приписи контролюючих органів, а також ставити більш жорсткі вимоги керівникам організацій для забезпечення максимального захисту населення від негативних промислових факторів.