Порушення процесу реполяризації.

Порушення процеса реполяризації - чергова патологія серцево-судинної системи, зокрема - патологія провідної і збудливою частини тканин серця. Такі зміни характеризуються в першу чергу поєднаними змінами на електрокардіограмі. Найчастіше порушення реполяризації проявляється негативним (або розташованим на рівні ізолінії) зубцем Т в першому і в другому стандартних відведеннях. Така ж картина, спільно зі зміщенням сегмента ST нижче ізолінії, спостерігається і у відведеннях aVL і п`ятому та шостому грудних відведеннях.

Найчастіше дані ознаки характерні для дисфункционального розлади симпатичної нервової системи, тобто для функціональної кардіопатії.

Така кардіоміопатія проявляється як порушення процесу реполяризації тканин серцевого м`яза (міокарда), що може ініціювати порушення провідності і ритму діяльності серця. Порушення процесу реполяризації може бути викликане численною групою причинних (етіологічних) чинників. Всі дані фактори об`єднали в чотири групи, виходячи із загальних моментів у патофізіології процесів. Перша група - захворювання, що призводять до порушення нейроендокринної регуляції діяльності серцево-судинної системи, включаючи механізми порушення калієвих і катехоламінових рівнів регуляції. Друга група включає все дистрофічні і запальні ураження м`язової тканини серця. Крім того, порушення процесу реполяризації може бути викликане перевантаженням або гіпертрофією міокарда. В останню групу входять вторинні порушення, що призводять до розширення комплексу QRS (блокади гілок пучка Гіса, синдром WPW).

Найбільш часто порушення процесу реполяризації розвивається в результаті гіперсимпатикотонії. Дана патологія проявляється в ранньому дитячому віці і характеризується підвищенням рівня гормонів (адреналіну і норадреналіну) вдвічі порівняно з нормою. Крім того, порушення процесів реполяризації в міокарді може бути викликано не підвищеним рівнем зазначених гормонів в крові, а підвищеною чутливістю серцевої тканини до катехоламінів. В результаті чого при нормальному рівні гормонів спостерігається повна виражена клінічна картина гіперсимпатикотонії.

Серед причин, що викликають порушення в процесах реполяризації міокарда, найбільший питома вага займають наступні: ішемічна хвороба серця, порушення механізмів і послідовності у фазі деполяризації, гмпертрофія і перенапруження м`язової тканини шлуночків, порушення в електролітному балансі (зокрема - порушення балансу натрію і калію).

В окрему групу входять неспецифічні причини. По суті, порушення реполяризації м`язової тканини серця в даному випадку відбувається без наявності видимих на те об`єктивних причин. У такому випадку діагностика та диференціальна діагностика не дозволяють виявити достовірних причин розвитку хвороби.

Такі порушення все частіше зустрічаються у молодих осіб підліткового віку. Більшість подібних порушень є минущими і не потребують лікування. Однак навіть при відсутності лікування ведення таких пацієнтів вимагає постійної динаміки в даних електрокардіографії. Лікування порушень реполяризації міокарда в першу чергу засноване на усуненні впливу причинного фактора, тобто лікування носить етіотропний характер.

В основі своїй лікування включає в себе комплекс лікарських засобів, що складається з кортикотропного гормону, анаприлина, панангина, кокарбоксилази і вітамінних препаратів. У будь-якому випадку під час лікування даної патології потрібне обов`язкове диспансерне спостереження за пацієнтом.