Порушення внутрішньошлуночкової провідності серця.
Патологія серцево-судинної системи в даний час виходить на перше місце серед всіх інших за поширеністю.
Мало хто в в сучасному світі не чув про порушення ритміки серцево-судинної системи. До таких патологічних станів відноситься і порушення внутрішньошлуночкової провідності серця.
Порушення провідності не говорить про обов`язкове відсутності проходження нервових імпульсів. Даний стан свідчить лише про порушення в поводять системі, яке може проявлятися як уповільненням частоти проходження імпульсів (і урежением ритму відповідно), так і повним припиненням проходження імпульсів (зупинка серця). Таким чином, порушення внутрішньошлуночкової провідності серця проявляється блокадами серця. Відповідно до цього, всі вони поділяються на повні (відсутність можливості проходження нервового імпульсу) і неповні, при яких нервові імпульси проводяться з меншою частотою.
Крім того, порушення внутрішньошлуночкової провідності серця можна класифікувати по ділянці ураження (наприклад, блокада правої або лівої ніжки пучка Гіссен). Так само всі блокади можна поділити на проксимальні і дистальні. Якщо мова йде про дистальних ділянках нервових волокон серцевої тканини, то вони є менш сприятливими і вимагають з боку лікаря більшої уваги.
Ще один варіант класифікації блокад: стійкі (постійні або хронічні) і транзиторні (нестійкі або гострі).
Причини, здатні викликати порушення внутрішньошлуночкової провідності серця можна поділити на три основні групи: органічні, функціональні та лікарські.
Органічні - зміни структури провідної системи серця. Такі зміни можуть спостерігатися при міокардитах, ішемічної хвороби серця (інфаркт, стенокардія, кардіосклероз та інші), вроджених вадах, кардіоміопатії, а також зрідка після оперативних втручань.
Функціональні зміни - зміни в роботі провідної системи серця при відсутності органічної патології ССС. Основними системами, регулюючими роботу провідної системи серця, є симпатична і парасимпатична системи. При цьому симпатична система збільшує провідність, а парасимпатична - уповільнює. У нормі дію двох цих систем збалансовано, однак при порушенні балансу спостерігаються функціональні зрушення в роботі серцево-судинної системи. Посилення активності парасимпатичної системи - «ваготония».
Лікарсько обумовлені причини. До цієї групи входять лікарські препарати, призначення яких може викликати відхилення з боку ритміки серця. Особливістю даної групи блокад є вкрай важкий перебіг і торпідність (тяжкість) лікування.
Порушення внутрішньошлуночкової провідності діагностується за допомогою електрокардіографічного методу. При наявності минущих порушень ритму проводиться особливий різновид ЕКГ дослідження - холтерівське моніторування.
За стандартною ЕКГ складно судити про локалізацію, тому з метою уточнення наявності проксимальної та дистальної блокади проводять реєстрацію електрограми пучка Гіса (ЕПМ).
Для виявлення участі нервової системи (симпатики і парасимпатика) у виникненні блокади проводиться проба з фізичним навантаженням.
Таким чином, діагностика патології серця в даний час розроблена досить чітко і якісно, що дозволяє без особливих зусиль виявити порушення внутрішньошлуночкової провідності серця. Лікування даної групи захворювань, перш за все, обумовлено етіологічним аспектом. Тобто, лікування в першу чергу повинно бути спрямоване на усунення причини виникнення блокади і лише в другу чергу - симптоматичне лікування.