Управління оборотним капіталом підприємства в умовах використання мікрологістичної стратегії
Основними параметрами ефективності управління оборотним капіталом підприємства передбачає розмір фінансових вкладень (розмір депозиту) і період розрахунків з постачальниками.
На вхід керованої мікрологістичної підсистеми від споживачів готової продукції надходять кошти в певному обсязі і через встановлений період часу (період розрахунків із замовниками). Крім цього, на вхід надходять короткострокові банківські кредити і грошові кошти з повернення депозитних вкладів.
На вихід керованої мікрологістичної підсистеми для оплати поставок матеріальних ресурсів надходять кошти після відвантаження матеріальних ресурсів. На вихід також надходять кошти для оплати податків і відрахувань, грошові кошти для повернення короткострокових банківських кредитів, грошові кошти для формування депозитних вкладів, тобто вся фінансова складова капіталу компанії.
Управління оборотним капіталом підприємства у сфері регулювання рівня коштів на розрахунковому та депозитному рахунках здійснюється наступним чином. Перш за все, на початку планового періоду відкривається депозитний рахунок на суму грошових коштів, яка перевищує розмір депозиту. У випадку, якщо ця сума менше депозиту, то депозитний рахунок не відкривається. Таким чином, відкриття депозитного рахунку відкладається до того моменту, коли буде виконана умова перевищення. Крім цього, якщо на розрахунковому рахунку поточний запас грошових коштів менше нуля, то необхідно взяти в банку короткостроковий кредит. Якщо на розрахунковому рахунку поточний запас грошових коштів перевищує розмір кредиту, який стоїть першим у черзі на погашення, то необхідно погасити цей кредит.
У випадку, якщо час від моменту отримання кредиту досягає кінця розрахункового періоду, на який видано короткостроковий кредит, то управління оборотним капіталом підприємства має бути спрямована на погашення кредиту. При цьому частина кредиту погашається за рахунок депозиту, для чого необхідна сума переводиться з депозитного рахунку. При першій же можливості величина депозитного рахунку знову відновлюється до колишнього рівня.
Регулювання розрахунків з постачальниками і управління оборотним капіталом підприємства в цій сфері діяльності, здійснюється наступним чином. Постачальнику матеріальних ресурсів надходить пропозиція від суб`єкта управління про величину прийнятного періоду розрахунків. У свою чергу від постачальника суб`єкту управління також надходить інформація про прийнятну величиною періоду розрахунків.
У випадку, якщо оплата матеріальних ресурсів відбувається через обумовлений період часу після відвантаження матеріальних ресурсів. Коли підприємству не загрожує банкрутство, то оплата матеріальних ресурсів відбувається через додатково встановлюваний період часу, і на величину розрахунків з постачальниками, заниження якої не призведе до втрати платоспроможності підприємства. Крім цього, відбувається оплата праці після попереднього моменту розрахунків з оплати праці. Також відбувається оплата податків та відрахувань після попереднього моменту розрахунків з податків і відрахувань.
Як показує практика, управління основним капіталом підприємства в якості зовнішніх впливів (збурень) припускає ціни матеріальних та енергетичних ресурсів і періоди розрахунків за платежами. При такому управлінні, методи управління власним капіталом (Money Management, MM) однакові, але бажано пріоритетними вважати ті, які найбільш ефективно можуть протистояти ризикам. Значить ММ слід зробити жорсткішими, таким, щоб збереження депозиту стояла вище за значимістю, ніж прибутковість.
Вирішити таке завдання може підсистема управління, яка працює таким чином.
До керуючої підсистемі надходить інформація про зовнішні дії на об`єкт управління та інформація про внутрішній стан системи. Крім цього, до підсистеми надходить інформація про результати управління об`єктом: розмір критерію оптимальності, фактична величина показників, на які накладалися обмеження (у вигляді нормативних показників). Перш за все, на підставі величини оборотних активів і короткострокових зобов`язань визначаються цілі управління об`єктом і накладаються обмеження, що реалізується за допомогою комплексу цільових функцій.
Якщо цілі управління об`єктом не змінюються, то далі відбувається розрахунок величини критерію оптимальності та основних показників.