Зведений облік витрат на виробництво: основні аспекти та методи

Такий документ, як зведений облік витрат на виробництво, призначений для узагальнення, класифікації та аналізу відомостей про витрати виробництва. У даному обліку інформація групується по видами витрат, джерелами їх формування, місцями формування, об`єктом калькулювання. При організації такого обліку, крім того, важливий алгоритм послідовності цього групування, тому що цим забезпечується можливість співвіднесення отриманих результатів.

Аспекти, в рамках яких може розглядатися зведений облік витрат на виробництво, наступні:

• по-перше, даний облік може проявлятися як якийсь сукупний облік всіх витрат підприємства або компанії на випуск кінцевої товарної продукції, іншими словами, як певна послідовність операцій з підсумовування показників витрат на виготовлення продукції;
• по-друге, як система, методологія узагальнення даних про витратах виробництва підприємства або компанії в цілому.

Різниться 2 провідних методу проведення розглянутого обліку: напівфабрикатний і бесполуфабрікатний. Відповідно до того, який метод застосовується, собівартість товару, випущеного підприємством, визначається також двома способами. При першому собівартість обчислюється за кінцевим предмету (виробу) виробництва, шляхом послідовного складання витрат від його сировинного виду до випускового етапи. При другому облік ведеться на кожному етапі виробництва, при цьому окремо обчислюються реальна собівартість кожного з напівфабрикатів. Собівартість кінцевого товару при такому методі обліку визначається підсумовуванням вартостей використаних напівфабрикатів, вироблених самим підприємством, витрат на обробку і складання на майбутніх етапах виробництва. Сюди ж включається і управлінський облік витрат на виробництво.

Узагальнення інформації проводиться на рахунку 21, на якому відображаються, наприклад, такі показники, як вартість сирої гуми, передільного чавуну, хімічної сировини, пряжі і так далі, залежно від галузі виробництва. Оприбуткування напівфабрикатів, як передбачає зведений облік витрат на виробництво, відбувається на основі відповідних накладних, а також інших даний первинної документації. Документується також і подальша передача напівфабрикату в наступний цех або на наступний виробничий ділянку. Відображення руху відбувається за собівартістю. У деяких випадках, відповідно до профілю підприємства та його галузевою належністю, облік руху вироблених підприємством напівфабрикатів здійснюють за прейскурантними (розрахунковим) величинам ціни. Виникає при цьому різниця в цінах відноситься на рахунок балансу звітного періоду.

Головною ознакою полуфабрикатного варіанту, який реалізує зведений облік витрат на виробництво, є облік в ньому витрат попередніх виробничих етапів по структурним підрозділам підприємства або компанії. Переваги цього варіанту полягають в тому, що:

• формується можливість відображення витрат за статтями, а це, в свою чергу, дозволяє досить оперативно і точно визначати власні виробничі витрати на випуск напівфабрикатів. Особливо це цінно, якщо підприємство реалізує результати незавершеного виробництва (напівфабрикати) в ході виробничого процесу;
• гарантується ефективний контроль над виробничим процесом в цехах підприємства і на його виробничих ділянках, які виробляють ці самі напівфабрикати. Бухгалтерія в даному випадку, не просто володіє інформацією про витрати, але й може визначати валовий обсяг виробничої продукції по цих підрозділах підприємства. Порівняння виручки від продажів з вартістю внутрішніх витрат, дає бухгалтерії можливість зафіксувати кінцеві результати роботи даних структурних підрозділів;
• здійснюється системний облік витрат на виробництво, проводки руху напівфабрикатів, що практично виключає (щонайменше значно зменшує) ризики розкрадань і нераціонального використання;
• значно спрощується сама процедура обліку, тому що зменшуються значення величин.

Недолік даної методики полягає в тому, в тому, що він являє собою досить рутинний праця, що вимагає поелементного обліку, потім класифікації та групування показників за видами продукції. При такому обліку загальна величина витрат обчислюється позасистемним способом, а внутрішньозаводське рух предметів незавершеного виробництва в бухобліку не відбивається.